Навигация
 
вій-вод
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВЛАСНІСТЬ ЗА РИМСЬКИМ ПРАВОМ

Спочатку рим. приватне право знало держ. і громадську (общинну) власність на землю, а також приватну власність на ін. майно, яка проголошувалась уже Законами XII таблиць (451—450 до н. е.) і позначалася терміном dominium (від лат. domus — дім, господарство). Згодом до нього стали додавати jure Quiritium — власність на правах квіритів (повноправних гр-н Риму). Цим римляни прагнули підкреслити давність, а отже, усталеність, непохитність, недоторканність відносин власності. Спочатку терміном dominium позначали всі права на річ, усю сукупність влади в домі. Проте вже з 1 ст. римляни розмежовують значення цього терміна. Наприкінці класич. періоду (3 ст.) власність взагалі почали позначати терміном proprietas. Обсяг і межі права приват, власності визначаються переліком правомочностей власника. Рим. власник мав такі правомочності: право володіння, право користування, право розпорядження, право одержання прибутків, право захисту. Проте, помітивши, що деякі правомочності певною мірою повторюються, римляни звужують їх коло і залишають тільки право володіння, право користування і право розпорядження. Право володіння річчю означало фактично мати річ. Право користування полягало в праві вилучати з речі її корисні властивості. Право розпорядження трактувалося як право визначати юрид. долю речі, тобто відчужувати її всіма дозволеними способами. У сукупності всі три правомочності (знаменита тріада) становлять поняття і зміст права власності.

Власник міг передавати окр. правомочності ін. особам. Так, за договором найму наймачі здійснювали і право володіння, і право користування, але від імені власника. Власник міг також доручити будь-кому продати річ, тобто розпорядитися своїм правом власності, однак усі ці правомочності здійснювалися від імені власника. Отже, право В. за р. п. є правом володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Це визначення збереглося і в сучас. праві.

Право власності захищалося усією правовою системою, держ. ладом. До цив.-правових засобів захисту права власності належали речові і зобов'язальні позови — actio in rem і actio in personam (rei vindicatio — він-дикаційний позов; actio negatoria — негатор-ний позов; actio publiciana — публіціанський позов), а також позови, що випливали з договорів.

Літ.: Покровский Л. А. История рим. права. Пг., 1918; Рим. частное право. М., 1948; Підопригора О. А. Основи рим. приват, права. К., 1995; Дождев Д. В. Рим. частное право. М., 1997.

О. А. Підопригора.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]