ВОЗНИЙ

— службова особа у Великому князівстві Литовському, згодом у Речі Посполитій (у т. ч. на укр. землях) з 2-ї пол. 16 ст.; судовий виконавець. Призначався воєводою за поданням земського суду і шляхти. До запровадження посади В. його обов'язки виконував виж. У кожному повіті було кілька В. Після складання присяги прізвище В. записували в актові книги земського, а також гродського суду. На прохання заінтересованих осіб або за дорученням суду В. здійснював огляд постраждалого, місця злочину, визначав розміри завданої шкоди, вручав позови до суду тощо. Ще одним обов'язком В. було введення нових господарів у володіння маєтками, будинками тощо. Під час виконання своїх обов'язків В. повинен був мати при собі двох шляхтичів-хрис-тиян, які за необхідності засвідчували законність його дій. Результати діяльності В. оформлялися відповідними записами в актових книгах. Винагороду за службу В. отримував від осіб, у справах яких діяв. Недоторканність особи В. гарантувалася Статутом Великого князівства Литовського. В. як служб, особи були й у Лівобережній Україні часів Гетьманщини.

Літ.: Словарь древнего актового языка Сев.-Зап. края и Царства Польского. Вильна, 1874; Статут Вялікага княс-тва Літоускага, 1588. Тэксты. Даведнік. Каментарьгі. Мінск, 1989.

Л. А. Сухих.