Навигация
 
воє-в'яз
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВОЄННА НЕОБХІДНІСТЬ

- необхідність використання воюючими сторонами законних засобів насильства для досягнення у війні бажаної мети. В. н. слід розуміти відповідно до букви і духу Гаазьких конвенцій про закони та звичаї війни 1899 і 1907 та Додаткового протоколу 1977 до Женевських конвенцій 1949, який стосується захисту жертв міжнар. збройних конфліктів (Протокол І), виходячи з принципу, що «права воюючих сторін обирати методи та засоби ведення війни не є необмеженими» (п. 1 ст. 35 Протоколу І). Такі обмеження визначаються законами та звичаями війни (див. Право Гааги) та нормами захисту жертв війни (див. Право Женеви), включаючи заборони абсолют, характеру, якими встановлено межі використання сили. В жодному випадку застосування сили не повинно перевищувати необхідних меж або спрямовуватися на будь-який невоєнний об'єкт. Продовження війни після того, як супротивник заявив про своє бажання капітулювати, є порушенням міжнар. права. Важливим доповненням до визначення В. н. є те, що засоби застосування сили не повинні перевищувати необхідних меж у конкр. ситуації. Закони людяності грунтуються на універсальних приписах сусп. моралі та принципах гуманності, які вимагають від воюючих сторін разом утримуватися від надмірно жорстоких засобів насильства, оскільки порушення принципу доброї волі може призвести до знищення основ люд. взаємин і повернення до миру стане неможливим.

Водночас принцип В. н. завжди залишав багато місця для довільного тлумачення. Часто природа «необхідності» пояснювалася потребами остаточного подолання опору супротивника, що неминуче призводило до розуміння змісту В. н. поза гуманіт. нормами міжнар. права. У Німеччині, напр., протягом ост. чверті 19 ст. було розроблено теорію В. н., яка не тільки виправдовувала насильство з дотриманням обмежень права, а й вважала допустимим перевищення права, коли цього вимагала необхідність. Таке тлумачення В. н., сприйняте буквально, зводило весь звід законів війни до кодексу воєнної зручності. Не сприяли утвердженню В. н. як правової категорії і обидві світ, війни, що велися тоталітар. методами, а також сучасні збройні конфлікти, які супроводжувалися широкомасштаб. порушеннями законів та звичаїв війни. Поява нових знарядь війни призвела до застосування нових засобів і методів її ведення з одночас, ерозією відмінностей між комбатантами і некомбатантами, воєнними та цив. об'єктами тощо, встановлених міжнар. правом. А війна із застосуванням ядер, зброї, у разі її виникнення, ліквідувала б усі обмеження і заборони, які існують у міжнар. праві щодо застосування на війні сили. Сучасне міжнар. право забороняє вдаватися до війни як засобу вирішення спорів між д-вами. Після 2-ї світ, війни замість поняття «стан війни» виникло нове — «стан збройного конфлікту», який характеризується меншим рівнем правової визначеності порівняно з поперед, поняттям. Такі збройні конфлікти супроводжуються грубими порушеннями гуманіт. норм міжнар. права і прав людини взагалі; вони з великими труднощами піддаються врегулюванню з боку міжнар. співтовариства. Однак усе це не означає, що міжнар. співтовариство втратило діалектичний зв'язок між вимогами стандарту цивілізації та В. н. У вироку Міжнародного Військового Трибуналу у Нюрнберзі (1946) зазначалося, що В. н. не може бути виправданням порушення позит. норм міжнар. права. Отже, дотримання Гаазьких правил має обов'язковий характер і заборони, які в них містяться, не можуть бути скасовані шляхом посилання на В. н. навіть у надзв. умовах. Ост. часом спостерігається тенденція до підвищення ефективності стандарту цивілізації у збройних конфліктах на основі надзв. юрисдикції, про що свідчить створення Радою Безпеки ООН міжнар. трибуналів для притягнення до крим. відповідальності осіб, винних у скоєнні злочинів проти людяності і воєнних злочинів під час збройних конфліктів на тер. кол. Югославії 1993 та в Руанді 1994. Разом з тим у межах ООН активізувалися зусилля держав щодо створення міжнар. кримінальної юстиції на постійній основі у вигляді Міжнародного кримінального суду, який міг би стати ефективним засобом покарання воєн, злочинців і підтвердження В. н. як принципу міжнар. гуманіт. права, що застосовується у період збройних конфліктів, за порушення якого в усіх випадках винні фіз. особи мають підлягати крим. відповідальності.

Літ.: Fenwick Ch. G. International Law. N. Y., 1965; Пол-торак А. И., Савинский Л. И. Вооруж. конфликты и междунар. право. М., 1976; Schwarzenberger G., Brown Е. D. А Manual of International Law. London, 1976.

В. H. Денисов.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   воє-в'яз   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]