Навигация
 
воє-в'яз
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВОЛОСТЬ

- 1) У Київ. Русі - певна територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо). Літописи часто називають В. ціле княжіння (В. Чернігівська, В. Рязанська та ін.). Для позначення спорів про княжіння вживалося слово «волоститися». 2) Поділ княжінь на окремі адм. одиниці (В. і погости) у Київ. Русі після 11 ст.; Густинський літопис містить відомості про галицькі В., які роздаються галицьким «мужам». Під 1176 тут згадуються чернігівські В. Лопастна і Сверилеск, а під 1213 є такий запис: «и повоева все волости черниговские по Днепру державы Всеволодовы». Про поділ київ, княжіння на В. збереглося свідчення від 1195, де йдеться про одну з київ. В., виділену Рюриком своєму зятеві Роману. У Пн.-Сх. Русі 13—14 ст. В. називалася тер. громада на великокняжій або монастирській землях. Поступово В.-громада формується як адм.-тер. одиниця з певними функціями княжої влади. З 14 ст. слово «волость» дедалі рідше вживається для позначення цілого княжіння, а стає назвою частини уділу чи княжіння. Всі княжіння, що увійшли до складу Моск. д-ви, поділялися саме на В.

Наділяючи княжіннями своїх синів, моск. князь до назви гол. міста додавав слова «со всеми волостями» («Можайск со всеми волостями», «Галич со всеми волостями» та ін.). Від слова «волость» походить і назва урядовця, якому доручався нагляд за цією територією, — волостель.

3) Поземельне володіння приватних осіб. У новгор. актах кін. 15 ст. землі зведених нов-гор. бояр і бояришків називалися волостями (значні володіння) або волостками (малі). Нерідко ці володіння, особливо волостки, віддавалися князям «у помістя». В. і волостки, які великий князь утримував за собою, значилися за селянами, котрі «сиділи на них» за договором найму ще з попередніми володільцями. Князь надавав землі цих В. у користування селянам за оброк.

Так з'явилися тяглі, чорні волосні землі, про які селяни говорили: «То земля царя і великого князя, а нашого володіння». Володіння землями В. перейшло від бояр і бояришків до їхніх селян. Назва землі зберігалася, хоч володілець був інший і права його були інші. Селяни володіли і користувалися землями, поки це було вигідно цареві. Коли він вважав за необхідне передати землі комусь як маєток чи вотчину, то робив це, незважаючи на володільців-селян. З моменту такої передачі селяни знову перетворювались на наймачів землі і залишалися на ній тільки з дозволу нового володільця.

4) Нижча адм.-тер. одиниця в Росії після 1861. У законодавстві визначалася як адм. одиниця «селянського самоврядування». Складалася із суміжних сіл, розташованих в одному повіті. Для В. потрібно було не менше 300 душ чол. статі, а найбільша кількість — 2 тисячі. Винятки допускалися з дозволу губернатора у разі великої скупченості населення або навпаки. Максимальна відстань сіл В. від волосного центру не повинна була сягати за 12 верстов. При утворенні В. враховувався поділ на церк. приходи, з кожного приходу складалася одна В. Якщо приход був невеликим, то В. формувалася з кількох приходів. Органами волосного управління були: волосний сход, волосний старшина з волосним правлінням, волосний суд. Фактично сел. самоврядування було під суворим контролем і опікою місц. адміністрації. Із запровадженням 1864 земського управління належало розмежувати повноваження між ним і волосним управлінням. У кін. 80-х рр. 19 ст. Земські збори в Росії висловилися проти станової селянської В., однак і прихильників збереження цієї форми управління залишалося чимало. Широку підтримку дістала пропозиція перебудувати її на всестанову самоврядну В. як дрібну земську одиницю, до повноважень якої віднести всі справи, що ними відають земські установи. Проте ця спроба реорганізувати В., як і наступні, залишилася на папері. Лише Тимчас. уряд Росії замість волосного управління увів волосне земство, але воно невдовзі було скасоване після жовт. перевороту 1917. 5) Адм.-тер. одиниця за часів Укр. Нар. Республіки, а також у перші роки рад. влади. Скасована в ході адм.-тер. реформи 1922-25. Пост. ВУЦВК від 12.IV.1923 замість 1989 В. було створено 706 районів.

Літ.: Латкин В. Н. История рус. права. СПб., 1909; Бон-даревський А. В. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 р. К., 1961.

О. Ф. Скакун.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]