Навигация
 
воє-в'яз
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВОЛЬТЕР

[Voltaire; справж. ім'я і прізв. — Франсуа Марі Аруе (Arouet); 21.XI 1694, Париж — 30.V 1778, там же] — франц. мислитель, просвітитель, енциклопедист, письменник, член Франц. академії з 1745, почес. член Рос. АН з 1746. Освіту здобув* в єзуїт, колежі Людовика Великого. За гостру критику феод, порядків у Франції двічі арештовувався (1717 і 1725), був ув'язнений у Бас-тилії. Від 1751 співробітничав з Д. Дід-ро, Д'Аламбером та іншими франц. енциклопедистами. Був палким прихильником ідеї прогресу, що спирається на розум і освіту, відкидає варварство та забобони. Творчість В. знаменувала справді рев. прорив франц. просвітит. думки у вченні про д-ву, право, суспільство, націю, особу. На його погляд, природні закони - це закони, дані людині природою, закони розуму. Загалом же людина подібна до розумної машини. Призначення людини — бути вільною і рівною серед рівних. Отже, свобода особи — це залежність лише від законів, це свобода совісті, віросповідання, мислення, творчості, друку. Рівність людей — це їхня рівність перед законом, скасування станового сусп-ва, привілеїв церковників і феодалів, узаконення рівної для всіх цив. правоздатності. Д-ва у В. виникає не за божественною волею, а з договору між самими людьми. її первісна форма — республіка, яку очолює вождь, що поступово зосереджує владу в своїх руках і стає королем. Монархія усуває респ. устрій та утверджується як «найдосконаліша форма держави». Але такою вона вважається тільки за владування освіченого короля, сповненого прагнення творити добро для людей. За цих умов прийнятним стає й освічений абсолютизм, який єдиновладно, шляхом реформ, без повстань і революцій, у майбутньому поступиться місцем конст. монархії.

Вольтер

Ідеї народоправства В. не сприймав. Навпаки, він переконаний, що голота не повинна багато розмірковувати, а політ, владу треба зосереджувати в руках меншості — політ, та екон. еліти. Лише наприкінці життя В. почав схилятися до «просвітительської республіки» як ідеалу д-ви. У тріаді «держава — людина — суспільство» він ставить на верхівку освіченого самодержця, що уособлює д-ву, підпорядковується конституції, дбає про підданих, їхню освіту, благополуччя, влаштування добропристойного і впорядкованого сусп-ва. Останнє ж можливе лише за умов його поділу на багатих і бідних, недоторканності приват, власності, яка й є стрижнем такого сусп-ва. Повними політ, правами мають володіти тільки приват, власники. У поняття свободи праці В. вкладає розуміння вільного продажу власної роб. сили тому, хто більше за неї платить. У його сусп-ві відсутнє кріпосництво, а індивідів, які не мають приват, власності, він закликає до вільного продажу своїх рук. У д-ві В. рішуче скасовуються привілеї духівництва, церк. суди; священнослужителі стають держ. службовцями, отримуючи за це держ. платню. Реєстрація актів громадян, стану передається до компетенції органів держ. влади. В. вимагав ліквідації системи провінц. права у Франції, численних місц. феод, повинностей і запровадження єдиної держ. правової системи. Одна з найбільших заслуг мислителя — обстоювання принципу недоторканності особи. Він вимагав негайної ліквідації інквізиції, заборони тортур, скасування поширених тоді у Франції прав продажу або успадкування державних посад, у т. ч. посад суддів. Задовго до Ч. Беккаріа В. виступив за відповідність покарань скоєним злочинам, пом'якшення надзвичайно суворих вироків, негайний допуск адвокатів до судочинства, за відміну системи форм, доказів, за вжиття ефектив. заходів запобігання злочинності. Осн. твори В.: наукові праці — «Історія Карла XII» (1731), «Філософські листи» (1733), «Доба Людовика XIV» (1751), «Історія Росії за царя Петра Великого» (1759—63), «Республіканські ідеї» (1765); літературні — трагедії «Брут» (1731), «Заїра» (1732), «Смерть Цезаря» (1735), «Магомет» (1741), поеми «Ліга» (1723), «Орлеанська діва» (1735, надр. 1755), філос.-сатир, повісті «Задіг, або Доля» (1748), «Мікромегас» (1752), «Кандід, або Оптимізм» (1759), «Вавилонська царівна» (1768). В окр. працях («Історія Карла XII», «Історія Росії за царя Петра Великого» та ін.) звертався до укр. теми. Ряд творів В. перекладено укр. мовою.

Тв.: Мысли Вольтера. СПб., 1904; Вибр. тв. X. - К., 1932; Кандід. - Вавілонська царівна. К., 1955; Орлеанська діва. К., 1956; Письма. М. - Ленинград, 1956; Избр. произведения. М., 1947; Философские повести. М., 1988; Философские соч. М., 1988.

Літ.: Державин К. H. Вольтер. M., 1946; Orieux J. Voltaire ou La royaute de l'esprit. Paris, 1987; Bijaoui R. Voltaire avocat: Calas, Sirven et autres affaires. Paris, 1994; Копті-лов В. Вольтер. «Вітчизна», 1997, № 1-8.

О. M. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]