Навигация
 
воє-в'яз
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВОЛОДИМИРО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

— давньоруське феод, князівство, яке займало територію по Зх. Бугу, Стиру, Горині, Случі і правих притоках верхів'я Прип'яті. Утв. на землі волинян. В.-В. к. виникло не як результат процесів децентралізації, що відбувалися у Київській Русі. Засади державності почали розвиватися на Волині задовго до утворення та входження В.-В. к. до складу Київської Русі (кін. 10 ст.) Вони були пов'язані з політ, розвитком східнослов'ян. племен дулібів, бужан і волинян та формуванням у 7 ст. на цих землях перед-державного утворення — Дулібського союзу. Адм. центром В.-В. к. було м. Волинь (Ве-линь) на р. Зх. Буг, потім його столицею стає Володимир (тепер м. Володимир-Волинський). Зосередження у Володимирі центр, органів управління, розміщення княжого двору підривало політ, силу племінної верхівки. Майже до серед. 12 ст. В.-В. к. не мало власної династії, оскільки вважалося вотчиною київ, князів. Поступово у князівстві склалася двірсько-вотчинна система владування, за якої не існувало різниці між органами держ. управління і управлінням справами княжого двору. Першим князем В.-В. к. став Всеволод, син Володимира Святославича, але це княжіння не започаткувало династії, що позначилося на способах формування вищих органів влади. Так, кандидати на княжий стіл обиралися на феод, з'їздах: на Любецькому з'їзді 1097 володимиро-волин. князем обрано Давида Ігоревича, на Вите-чівському 1100 — Святополка Ізяславича. На відміну від центр, і пн.-сх. князівств Київської Русі значну роль у політ, житті В.-В. к. відігравала дружинно-боярська та міська верстви, що сприяло ефективному функціонуванню у держ. механізмі інститутів боярської думи і віча. Водночас волин. боярство було тісно пов'язане з князем і перебувало від нього в значній залежності. По смерті Ярослава Мудрого на Волині почалася боротьба за владу. Певний час ця територія перебувала в руках Ізяслава Ярос-лавича (1060—78) та його нащадків. У 1117 В.-В. к. перейшло у володіння Володимира II Мономаха, а за часів правління його онука Ізяслава Мстиславича (1146) Волинь стає вотчиною Ізяславичів.

З середини і до ост. чверті 12 ст. для держ. розвитку князівства характерні, по-перше, відокремлення від ін. земель Київ. Русі і набуття статусу незалежного держ. утворення; по-друге, децентралізація єдиної системи управління, утворення багатьох дрібних уділ, князівств і їхня еволюція у напрямі своєрідної федерації. Так, 1154 за угодою між Мстиславом і Ярославом Ізяславичами Володи-мирське та Луцьке князівства визнаються рівноправними за держ.-правовим статусом. А 1170, по смерті Мстислава Ізяславича, відбувається їх поділ: Володимирського князівства на Володимирську і Белзько-Червенську волості, а Луцького — на Доро-гобузьку і Пересопницьку волості. Новий етап держ. розвитку В.-В. к. пов'язаний з правлінням Романа Мстиславича (1170—1205). Він починає об'єднавчу діяльність не лише на теренах Волині, а й Галичини (1188). Завдяки інтеграційним процесам В.-В. к. стає наймогутнішим князівством Пд.-Зх. Русі. 1199 Роман Мстиславич об'єднує Володимиро-Волин. та Галиц. князівства й утворює єдину Галицько-Волинську д-ву (див. Галицько-Волинське князівство). В.-В. к. у складі цієї д-ви зберігало певний автоном. статус, власну династ. лінію. Навіть після входження Волині до Великого князівства Литовського вона до серед. 15 ст. не втратила уділ, устрою (див. Волинське князівство). Осн. джерелами права у В.-В. к. були «Руська Правда», звичаєве право, княже законодавство (грамота Володимира Васильковича Волинського від 1287), договори князів з народом на віче (з 12 ст.), міжнар. угоди князів (напр., з Прусським орденом у 14 ст.). Останні характерні більше для періоду Галицько-Волинської д-ви.

Літ. див. до ст. Волинь.

В. Т. Окіпнюк.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]