Навигация
 
воє-в'яз
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВСЕЛЕНСЬКІ СОБОРИ

- зібрання найвищого духівництва христ. помісних церков, на яких опрацьовували та ухвалювали систему віровчення і культу, формували канони, богослужебні правила. Право участі у В. с. з вирішальним голосом мали єпископи або, в разі їх відсутності, їхні представники (легати). Перші В. с. скликалися і проводилися за ініціативою візант. імператорів, які головували на них та надавали їхнім рішенням статусу держ. законів. І В. с. - Нікейський (325) - прийняв у першій редакції «Символ віри» (стислий виклад гол. христ. догматів), засудив як єресь аріанство, опрацював 20 канонів. II В. с. — він же І Константинопольський (381) — доповнив і уточнив «Символ віри», зокрема догмат про Трійцю, надав константиноп. патріархові другу після папи римського перевагу перед ін. єпископами. III В. с. — Ефесь-кий (431) — засудив несторіанство і визнав Діву Марію Богородицею. IV В. с. - Халкі-донський (451) — засудив монофізитство, ухвалив формулу про Ісуса Христа як Боголюдину. Після цього відбувся поділ християн на халкідонців і монофізитів. V В. с. — II Константинопольський (533) — засудив «трьох глав» — богословів Феодора Мапсуестсько-го, Феодорита Киррського та Іву Едеського, які не вважали Христа Боголюдиною, а Марію — Богородицею і підтримували несторіанство. VI В. с. — III Константинопольський (680—681) — знову засудив монофізитство як єресь і відновив мир з папством, що був перед тим порушений арештом і засланням папи Мартина за наказом візант. імператора. VII В. с. — II Нікейський (787) -засудив іконоборство та ухвалив шанування ікон і хреста. У 869—870 IV Константинопольський собор виявив гострі суперечності між зх. християнськими і сх. християнськими церквами. Православ'я та католицизм, що оформилися як окр. течії християнства в 11 ст., оцінюють цей собор по-різному: католики визнають його як VIII В. с, а православні не визнають, бо його рішення були спрямовані проти політики константиноп. патріарха Фотія. V Константинопольський собор (879—880) скасував ухвали попереднього.

Наступні В. с. скликалися уже рим. папами після поділу церков (1054). У 12 ст. відбулися 3 собори (І, II, III Латеранські — 1123, 1139, 1179), які займалися внутріцерк. питаннями, відносинами церкви з світ, владою, боротьбою з єресями. У 13 ст. було також З В. с: IV Латеранський (1215) затвердив майже 70 пропозицій папи, зокрема постанови про переслідування єресей — катарів, вальденсів, амальрикан; І Ліонський (1245), на ньому укр. митрополит Петро Акерович, який прибув з Київ. Русі, розповів про наслідки монг. навали; II Ліонський (1274). XV В. с. — В'єнський (1311 — 12) відомий суворими постановами про переслідування вальденсів, спіритуалів, беггардів та ін. єретиків. XVI В. с. - Констанцький (1414-18) прийняв декрети про реформу церкви, згідно з якими В. с. перетворювалися у пост, інститут з правом контролювати дії папської влади. На цьому ж соборі були встановлені порядок і термін скликання В. с. Собор розпочав процес Я. Гуса, який завершився 1415 спаленням цього ідеолога Реформації у Чехії. Митрополит Київський та Литовський Григорій Цамблак, який прибув 1418 на собор з великою депутацією укр. і білорус, єпископів, виголосив на ньому промову, в якій висловив побажання об'єднати правосл. і катол. церкви. XVII В. с. відбувався у різних місцях упродовж 1431—49. Його називають Базельсько-Флорентійсь-ким. Відомий укладенням Флорентійської церк. унії — об'єднанням катол. і правосл. церков. Правосл. сторона на цьому соборі сподівалася отримати допомогу Заходу в боротьбі проти Османської імперії. Одним з найактивніших учасників зібрання з правосл. сторони був київ, митрополит Ісидор. У моск. землях Київ, митрополії Флорентійську церк. унію рішуче відхилили, а на укр.-білорус, теренах Великого князівства Литовського і Польщі вона проіснувала до кін. 15 ст. Таке ставлення до Флорентійської унії стало поштовхом до поділу (1448) Київ, митрополії на дві частини — Київську і Московську. XVIII В. с. — V Латеранський — відбувся в 1512—17. XIX В. с. — Тридентський — тривав (з перервами) протягом 1545—63 в умовах значних успіхів Реформації. Прийняті на ньому декрети (догмати катол. віри) і канони (оголошення анафеми гол. положенням протестантизму) мали на меті зміцнити традиц. католицизм. Собор підтвердив зверхність папи над В. с, зміцнив владу єпископів, дисципліну чернечих орденів. З допомогою цього собору, який ідейно обгрунтував Контрреформацію, папство зміцнило своє становище, а його наслідком стало посилення гонінь на протестантів, поширення інквізиції. XX В. с. — І Ватиканський (1869— 70) — прийняв «Догматичну конституцію про католицьку віру», в якій засуджувалися раціоналізм, пантеїзм, матеріалізм і атеїзм (як найнебезпечніші вияви і види нового безвір'я) та утверджувалися канони віри (в Бога-творця, створення світу, священний характер Біблії, чудеса та ін.), «очищені від прониклих до них небезпечних помилок». Утвердження цих канонів супроводжувалося анафемою кожному, хто їх заперечує. У прийнятій «Першій конституції про церкву Христову» («Pastor deternus») визначалися принципи верховенства папи не тільки над католицькою, а й над Вселенською церквою. Як додаток до конституції прийнято декрет (догмат) про непогрішність папи. Робота І Ватиканського собору (1869—70) не була завершена у зв'язку з ліквідацією в 1870 Папської держави італ. рев. рухом. XXI В. с. — II Ватиканський (1962—65) — скликаний папою Іоанном XXIII з метою усунення протиріч між катол. доктриною, організацією церкви, її традиціями і реаліями сучас. світу для того, щоб «церква засвідчила свою здатність вирішувати проблеми нашого часу». На відміну від попередніх В. с. йшлося не про зміну окр. положень доктрини, а про вироблення нової концепції життя церкви. У центрі уваги соборних отців були питання соціального вчення римо-катол. церкви, питання демократизації і гуманізації реліг. віри та культу і тісно з ними пов'язані зміни самого образу і поняття Бога. Дискусії стосувалися проблем екуменізму, стосунків з нехристиянами і невіруючими, ролі мирян у житті реліг. громади, реліг. свободи. Соборові вдалося повернути церкву обличчям до сучас. світу, розпочати процес аджорнаменто (широку програму оновлення катол. церкви шляхом модернізації ідейного арсеналу, культу, структури, осу-часнення теології, пом'якшення доктрин, які різко протиставляли католицизм іншим христ. віровизнанням). Рішення собору втілилися у 16 важливих його документах: 4 конституціях («Про святу літургію», «Про божественне одкровення», «Про Церкву»,

«Про Церкву в сучасному світі»), 9 декретах («Про засоби соціального спілкування», «Про екуменізм», «Про східні католицькі церкви», «Про пастирський обов'язок єпископів», «Про пристосування та оновлення чернечого життя», «Про апостолат мирян», «Про семінарії», «Про місіонерську діяльність церкви», «Про взаємовідносини з не-християнськими церквами», «Про християнську освіту», «Про релігійну свободу»).

Літ.: Грабарь В. Э. Всел. соборы западно-христ. церкви и светские конгрессы XV века. В кн.: Средние века, в. 2. М. — Ленинград, 1946; Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. Рим—Н.-Й., 1960; Хома І. Нарис історії Всел. Церкви. Л., 1995.

П. Л. Яроцький.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]