Навигация
 
г-герб
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ГЕГЕЛЬ

(Hegel) Георг Вільгельм Фрідріх (27.VIII 1770, Штутгарт - 14.ХІ 1831, Берлін)-нім. філософ, теоретик д-ви і права. Закін. 1788 Тюбінгенський теол. ін-т. У 1793—1801 був дом. учителем у Берні і Франкфурті-на-Майні. З 1801 Г. жив у м. Єні, займаючись наук, і літ. працею; з 1807 редагував газету в м. Бамберзі, з 1808 — директор гімназії в Нюрнберзі. З 1816 до кінця життя був професором філософії в ун-тах Гейдельберга та Берліна. Погляди Г. склалися під впливом Великої французької революції, з одного боку, та напівфеод. сусп. відносин у Німеччині — з іншого. Він розробив осн. положення діалектичного методу на основі філософії об'єкт, ідеалізму, завершив розпочате І. Кантом створення філософії права. Написав ряд праць з питань д-ви і права: «Енциклопедія філософських наук, ч. 3. Філософія духу» (1817), «Філософія права» (1821), «Англійський білль про реформу» (1831) та ін. Державу, право, всі сусп. явища Г. розглядав як втілення однієї із стадій розвитку абсолютної ідеї (першооснови світу і його розвитку), а саме — об'єктивного духу. Під цим терміном він розумів сусп. свідомість, але не як компонент соціальної реальності, а як ідеальні, розумні ідеї, що закладені в Абсолюті і є основою дійсності. У передмові до «Філософії права» цю думку Г. висловив в афорист. формі: «Що розумне, те дійсне, що дійсне, те розумне».

Поняття права стало центр, категорією «Філософії права» і визначалося мислителем як наявне буття свободи волі. Три його вияви - абстрактне право, мораль, етика - бу-

Гегель Г.В.Ф.

ли визначені як зовнішня, внутрішня і їх синтеза (повна реалізація свободи волі), які, за Г., також зумовлені істинною, філософською, свідомістю. Без цього воля людини або взагалі невільна, або чинить сваволю. За Г., право одночасно є і не є сукупністю юрид. норм. Сама по собі їх сукупність не становить права, оскільки воно може будуватися тільки на справді вільній (розумній) волі, але без юрид. форми це теж не є право. Воно існує тільки через норми, встановлені д-вою. Поняття права у Г. виступає у двох іпостасях — філософській з її проблемою співвідношення права та свободи і в юридично-практичній, де право є нормативним. У вченні про абстрактне право Г. виклав осн. вимоги бурж. цив. права (форм, рівність, свобода особистості, пересування, вибору фаху тощо). У вченні про мораль Г. розглянув різні аспекти суб'єкт, ставлення особистості до своїх вчинків, зокрема і питання власне моралі та суб'єктивного боку складу злочину. Розмежування моралі і етики було пов'язане в Г. з тим, що етику він трактував як синтез у сусп-ві етич. засад і соціального стану. Вона втілюється у сім'ї, громадян, сусп-ві і д-ві. Тому д-ва — «дійсність етичної ідеї». Вона сприяє становленню правових відносин у стихії громадян, сусп-ва (тут кожен дбає про свою мету), виявляє і регулює його суперечності (в т. ч. між бідністю і багатством, яке ніколи не може запобігти розвитку бідності і появі соціального обурення). Розробляючи вчення про внутр. держ. лад, Г. висунув чимало бурж.-лібер. вимог: створення представн. установ, поділ влади, введення суду присяжних тощо. Але всі вони поєднуються з багатьма консерват. інститутами д-ви і права — збереженням у політиці привілеїв дворянства, бюрократією, верховенством монарх, влади та ін. Г. абсолютизував нац. д-ву. Для нього вона була результатом розвитку, з одного боку — родини, а з іншого — громадян, сусп-ва, вищою етносоціально-духовною цінністю, яка сама по собі мала «божественну значущість». Він розробив концепцію істор. і неістор. народів (націй). Історичними, на його погляд, є тільки ті нації, котрі мали або мають власну д-ву, оскільки світ, історія «зважає лише на ті нації, які оформили себе в державах». Такими народами Г. вважав, зокрема, за-хідноєвроп. народи. Нім. народ він розглядав як «всесвітньо історичний», за англ. народом «закріплював» роль «місіонера цивілізації у всьому світі», США характеризувались Г. як «країна майбутнього». До неісторичних філософ зараховував абсолютну більшість тогочас. народів Азії, Африки і Лат. Америки. Африку він взагалі називав «неісторичною частиною світу». Щодо Польщі, Росії та ін. слов'ян, народів, то вони, за твердженням Г., лише «вступають до лав історичних держав». Помітне місце у філос.-правових поглядах Г. займали також проблеми міжнар. (за Г., «зовнішнього державного») права, питання війни і миру. Д-ва, на його думку, дотримується тільки тих міжнар. угод, які прийнятні для неї (це зумовлено її суверенністю). Спори між д-вами, якщо їх суверенні волі не збігаються, вирішуються шляхом війни. Війна, за Г., містить і свій «етичний момент», який відображає розвиток ідеї права в суверенності д-ви. При цьому Г., під впливом І. Канта, вірив у можливість досягнення вічного миру, але згодом почав сумніватися у можливості запобігання війні. Г. намагався обгрунтувати «високе значення війн», завдяки яким «зберігається моральне здоров'я народів». Щоправда, говорячи про невідворотність війн, Г. закликав не сіяти ворожнечі і ненависті між народами воюючих країн, не вести воєнні дії проти мирного населення, а якщо вже воювати, то «людяно». Водночас він обстоював принцип невтручання у внутр. справи ін. держав.

Учення Г. справило значний вплив на розвиток не тільки філософської, а й світової держ.-правової думки, в т. ч. України. Тв.: Соч., т. 1-14. M. -Ленинград, 1929-59; Философия права. М., 1990.

Літ.: Пионтковский А. А. Учение Гегеля о праве и гос-ве и его угол-правовая теория. М., 1963; Байер В. Р. О философии права Гегеля. «Вопр. философии», 1968, № 2; Философия Гегеля и современность. М., 1973; Нерсе-сянц В. С. Гегел. философия права: история и современность. М., 1974; Hegel et la philosophie du droit. Paris, 1979; Anspruch und Leistung von Hegels Rechtsphilosophie. Stuttgart, 1987; Костенко А. Б. Філософія права Гегеля і становлення громадян, сусп-ва в Україні. В кн.: Укр. культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку. Рівне, 1994.

Н. С. Прозорова, Ю. І. Римаренко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]