Навигация
 
гот-гуц
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ГРОЦІЙ

(Grotius) Гуго де Гроот (10.IV 1583, м.Делфт, Нідерланди — 29. VIII 1645, м. Росток, Німеччина; похований у Делфті) — нідерл. правознавець, класик міжнар. права. В 14-річному віці закін. Лейденський ун-т. Через рік Орлеанський ун-т (Франція) присвоїв йому науковий ступінь доктора права. 1603 Г. обійняв посаду історіографа Голландії, а 1607 був призначений ген. адвокатом Голландії, Зеландії та Фрисландії. З 1613 — пансіонарій (синдик) м. Роттердама. За участь у реліг.-політ, конфліктах у Нідерландах 1618 спец, трибунал звинуватив Г. у заколоті й 1619 засудив його на довічне ув'язнення. 1621 утік з в'язниці, перебрався до Франції, де король Людовик XIII призначив йому пенсію. Спроби Г. повернутися на батьківщину не увінчалися успіхом. 1632, відмовившись на знак протесту від голл. громадянства, поселився у Гамбурзі. Тривалий час

Гроцій Г.

(1634—44) був швед, послом у Франції. 1664 переїхав до Швеції, де не прийняв пропозиції стати держ. радником. Влітку наст, року по дорозі до Любека захворів, його перевезли у Росток (Померанія), де він і помер. Г. залишив велику і змістовну теор. спадщину, яка і досі не втратила свого значення. Міжнар. правом він почав займатися 1604, коли його запросили для врегулювання спору між голл. Ост-Індською компанією і Португалією. 1606 написав трактат «Про право здобичі», частина якого 1609 була опубл. під назвою «Свобода морів». У ньому він намітив первісні концептуальні засади міжнар. права і серед них свободу моря як один з його заг. принципів. Під час ув'язнення написав підручник з рим.-голл. права «Вступ до голландської юриспруденції» та памфлет «Істина християнської релігії». Протягом 1623—24 створив видатну працю «Три книги про право війни та миру» (надр. 1625). Написавши її у період, коли тривала Тридцятилітня війна, автор мав на меті сприяти відновленню миру і справедливості в Європі на цивілізованих засадах. У працях Г. відбилися настійні вимоги епохи, позначеної глибокими рев. перетвореннями, Ренесансом, Реформацією, піднесенням нац. держав. Утвердження нових сусп. відносин потребувало відповідної правової основи. Новий клас, що народжувався, вимагав визнання своїх прав на особисту безпеку та захист екон. інтересів. Єдиною можливістю для цього стало природне право, яке слід було пристосувати до нових умов. І саме Г. судилося дати класичне визначення як нових засад природ, права, так і принципів сучасного міжнар. права. Г. розглядав природне право як таке, що за жодних обставин не може бути змінене, оскільки в ньому втілена вища справедливість. Природне право складається із властивих поведінці людей правил добра, які діють незалежно від їхньої волі і навіть від волі Бога і є водночас найважливішим джерелом права у зносинах між народами. У природ, праві моральні та правові засади не тільки збігаються змістом і формою, а й становлять єдину, цілісну категорію права. Засноване на моральних засадах спілкування народів залежить не від спец, механізму їх забезпечення, а від природи цих засад, які пов'язані з вищим призначенням людини і полягають у беззастережному дотриманні нею принципів справедливості, властивих люд. сутності. Природне право грунтується на реальних правилах життя людини та народів, що виникли у процесі розвитку сусп-ва і стали його істор. здобутком. Тому природне право є для Г. священним, непорушним і саме принципи цього права становлять основу системи міжнар. права, запропонованої ним. Базовий принцип цієї системи — «договори мають дотримуватися» (pacta sunt servanda), на якому грунтується сучасне міжнар. право. Другим джерелом міжнар. права Г. вважав право народів (jus gentium) як суто «людське» (не священне) право. Він застосував до нього термін voluntarium, який можна розуміти як «вільне» або «добровільне» право. Як самост. джерело права, підкреслював Г., право народів випливає із принципів відносин народів, з їх заг. згоди (на відміну від нього природне право становить незмінну частину юриспруденції). Саме це право, що встановлюється безпосередньо угодою народів, згодом і стало називатися позитивним міжнар. правом. Зміст права народів, як і природ, права, визначається у Г. справедливістю. Порушуючи питання, що ж може бути справедливим у війні, він вказує на гол. критерій, що характеризує право народів: «Право є тим, що не суперечить справедливості. Суперечить же справедливості те, що проти природи істот, які мають розум». Завдяки Г. право народів стало розглядатися як окрема галузь права, що випливає з практики спілкування людства та діє самостійно поряд із природ, правом. Це було новим баченням світ, порядку, справжнім переворотом в уявленні про взаємозв'язок народів і держав. Як зазначив Л. Оппенгейм, «під кінець 17 ст. цивілізовані держави розглядали себе зв'язаними правом націй, нормами, що значною мірою були нормами Гроція». Саме Г. започаткував вільну від теології систему права націй, засновану на раціональних принципах природ, права і принципах права народів, створив вчення про міжнар. право, в якому істина переважає інтерес. З ім'ям Г. пов'язане виникнення «гроціанської традиції», що сприяла утвердженню у міжнар. праві гуманіст, засад.

Літ.: Оппенгейм Л. Междунар. право, т. 1. М., 1948; Lauterpacht H. The Grotian Tradition in International Law. В кн.: International Law. Being the Collected Papers of Hersch Lauterpacht, v. 2. Cambridge, 1975; Денисов В. H. Гуго Гроций о мировом порядке и современности. В кн.: Идеи мира и сотрудничества в совр. междунар. праве. К., 1990.

В. Н. Денисов.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]