Навигация
 
демар-державна тер
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ДЕНІКІНЩИНА

— політ, режим рос. білогвардійщини у формі військ, диктатури на значній тер. України та на Пд. Росії 1919 — на поч. 1920, ідеол. основою якого була «біла ідея». «Білий рух» (назва походить від символу «законного», монархіч. правопорядку — білого кольору), що мав на меті розгром більшовизму і відродження «великої, єдиної ^неділимої» Росії, виник у кін. 1917 на Дону. Його організаторами були рос. генерали О. М. Каледін, Л. Г. Корнілов і М. В. Алексеев. 27.ХІІ 1917 (9.1 1918) їхньою ухвалою започатковано білогвардійську Добровольчу армію. Дуже швидко на військ.-політ. арену руху висунувся ген.-лейтенант рос. армії А. І. Денікін (Дейнеко), українець за походженням, але вихований у рос.-шовініст, традиціях. Дата 31.III 1918, коли він очолив Добровольчу армію, умовно вважається початком режиму Д. Центром Д. став Катеринодар. Від травня 1918 А. І. Денікін мав своїх представників при уряді гетьмана П. П. Скоропадського, надихав на антиукр. діяльність opr-ції «Київський національний центр», «Об'єднаний центр», т-во «Русь» (діяли легально). Тисячі добровольців з тер. України вступали до денік. армії; в її лавах, зрештою, опинилася і значна частина гетьм. оточення та представників місц. влади. Починаючи з кінця листопада, Добр, армія одержала могутню підтримку від Антанти і США зброєю та обмундируванням, до її складу увійшла й частина Чорномор. флоту. 31 .VIIІ 1918 утворено «найвищий орган цивільного управління» при командуванні Добровольчої армії - особливу нараду. За положенням від 15.11 1919 вона поєднувала функції Ради міністрів і Держ. ради кол. Рос. імперії. Восени було утворено Харків., Київ, і Новорос. області. їх очолювали генерал-губернатори («головноначальствуючі») з необмеженими повноваженнями; їм підпорядковувалися губернатори, нач. повітів і волостей. На основі угоди від 8.1 1919 про об'єднання Добровольчої і Донської (командувач — генерал П. М. Краснов) армій утворено збройні сили Пд. Росії (ЗСПР) на чолі з А. І. Де-нікіним. Білогвардійці захопили Пн. Кавказ, майже весь Крим; навесні та влітку 1919 підрозділи генерала В. 3. Май-Маєвського окупували Донбас. 12.VI 1919 А. І. Денікін визнав владу «верховного правителя Росії» 0. В. Колчака. В липні ЗСПР налічували понад 150 тис. багнетів і шабель, 500 гармат, 1,9 тис. кулеметів. 7 липня почалася ост. велика акція ЗСПР — т. з. наступ на Москву, що закінчився невдачею денікінців. Добровольча армія, яка окупувала значну частину України, в т. ч. Київ, заборонила

укр. мову в школах, церквах, громад, і держ. установах; чинила терор, насильство і грабежі, проводячи численні реквізиції. Денік. режим в Україні прикривався обіцянками, що їх він мав здійснити після встановлення «громадянського миру». На практиці ж влаштовувалися погроми укр. шкіл, клубів, громад, газет тощо. С. В. Петлюра, військо якого 30.VIII 1919 вступило до Києва, без бою передав його знову білогвардійцям, а восени одне з найб. петлюрівських з'єднань — Галицький корпус — цілком перейшло на бік денікінців (див. Українська галицька армія). У кін. 1919 ЗСПР опинилися у глибокій кризі, насамперед через відхід від них кубан. козаків. У лист. 1919 — березні 1920 ЗСПР зазнали нищівних поразок від більшов. військ. Зокрема, 6 листопада їх було відкинуто з Чернігова, 19 листопада — з Бахмача, 10 грудня — з Полтави, 12 грудня — з Харкова, 16 грудня—з Києва, 30 грудня — з Катеринослава. 30.XII 1919 А. І. Денікін скасував особливу нараду й утворив другий уряд — при головнокомандувачеві ЗСПР, а 4.1 1920 прийняв від О. В. Колчака титул «верховного правителя Росії». Однак це не врятувало становища. Більшов. війська Пд.-Зх. фронту на чолі з О. І. Єгоровим діяли проти денікінців, що відступали в напрямі Одеси і Криму. 20.1 1919 червоні зайняли Херсон, 30 січня — Миколаїв, 7 лютого — Одесу, а 1 березня вийшли на лінію Мозир — Овруч — Коростень — Летичів — р. Дністер, проте оволодіти Кримом не змогли. 16.III 1920 у Новоросійську було створено при ЗСПР третій денік. уряд; його очолив сам А. І. Денікін. Цей уряд фактично не встиг розгорнути діяльності; 30 грудня у Феодосії його було розпущено, а 4 квітня А. І. Денікін зрікся влади на користь П. М. Врангеля (див. Вран-гелівщина) і втік до Константинополя. Літ.: Кин Д. Деникинщина на Украине. X., 1927; Деникин А. И. Поход на Москву («Очерки рус. смуты»). К., 1990; Його ж. Офицеры: Очерки. К., 1993.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]