Навигация
 
десят-дій
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ

(від лат. de... - префікс, що означає скасування, припинення, і centralis — серединний, центральний) — процес розширення і зміцнення прав та повноважень адм.-тер. одиниць (областей, автономій, республік — суб'єктів федерації та ін.) або нижчих органів та організацій при одночасному звуженні прав і повноважень відповідного центру. Д., як правило, здійснюється цілеспрямовано з метою оптимі-зації практ. вирішення питань загальнонац. ваги, а також втілення у життя специф. регіон.-локальних програм. Розрізняють два типи Д.: адміністративну (бюрократичну) і демократичну. Д. адміністративна (інститут намісництва) означає розширення компетенції місц. адм. органів, які діють у межах цієї компетенції самостійно і до певної міри незалежно від центр, влади, хоча і призначаються центр, урядом. Цей тип Д. означає по суті «не децентралізацію, а деконцентрацію влади» (М. Драгоманов). Д. демократична передбачає створення розгалуженої системи місц. самоврядування, коли місц. справи вирішуються не представниками центр, уряду, а особами, обраними населенням.

У сучас. світі Д. є органіч. поєднанням окр. елементів вищезазначених типів, а також елементів централізму. Як правило, вона втілюється у моделях, що враховують істор. досвід і нац. традиції певних держав. У федерат. д-вах (Німеччина, США, Швейцарія та ін.) Д. полягає у поєднанні зовн. цілісності з внутр. різноманітністю на рівні місц. самоврядування (штати, землі, кантони та ін. з внутр. диференціацією форм і розмаїттям у системах управління), а розподіл функцій і компетенції між федер. урядом і місц. структурами є суттєвим елементом у системі поділу та балансу влади. В унітарних д-вах (Франція, Швеція, Японія та ін.) Д. втілюється шляхом встановлення кількох адм. рівнів. Скажімо, у Швеції таких рівнів 3 (держава, лени, комуни), у Франції — 4 (держава, регіони, департаменти, комуни). Причому франц. модель Д. (запроваджена 1982) за порівняно кор. термін дозволила досягти необхідної рівноваги між вищезазначеними адм. рівнями і водночас між центром (владою, призначеною в особі префекта) й місц. органами (владою, обраною населенням) і таким чином подолати надмірну централізацію із збереженням унітарності.

Попри всі відмінності, притаманні різним моделям, Д. властиві спільні сутнісні ознаки, що водночас виступають її основополож. принципами: незалежність від форми держ. устрою; чітке законод. розмежування функцш та повноважень між різними рівнями управління; цілеспрямований розвиток розгалуженої системи місц. самоврядування; невтручання д-ви у сферу суверен, прав земель, областей, регіонів («суверенітет народу»); подолання патерналізму через запровадження принципів діалогу і співпраці на різних рівнях соціального управління; самостійність місцевих органів влади у фін. сфері, фіїг. підтримка органів місцевого і регіонального самоврядування з боку д-ви; законодавче закріплення горизонтальних і вертикальних взаємовідносин у сфері соціального управління.

У сукупності вищезазначені принципи, в разі їх практич. втілення у життя, постійного розвитку і вдосконалення, забезпечують децентралізоване прийняття рішень, що, як зафіксовано у Всесвітній декларації місцевого самоврядування, «зменшує перевантаження центру, а також поліпшує та прискорює урядові дії, надає життєвості новим інститутам і збільшує ймовірність того, що створені служби за сприятливих умов підтримуватимуться та розвиватимуться». В Україні процес Д. як явище, характерне для сфери держ. управління, перебуває у стадії становлення. її осн. завданнями, що поступово реалізуються у чинному зак-ві, є: розподіл функцій між центр, інстанціями та місц. управлінням, між КМ і м-вами; зростання ролі Д. як чинника подолання надмірної централізації та принципу здійснення управління на основі забезпечення його об'єктивних закономірностей; досягнення необхідного для укр. сусп-ва рівня діалектич. зв'язку між централізацією і Д., забезпеченого правовими гарантіями та юрид. механізмами держ. управління, що мають бути закладені у нормах права.

Літ.: Гурне Б. Держ. управління. К., 1993; Держ. управління в Україні: централізація і децентралізація. К., 1997; Держ. управління: теорія і практика. К., 1998.

В. П. Горбатенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   десят-дій   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]