ДІОКЛЕТІАНА РЕФОРМИ

- реформи, які здійснив Гай Аврелій Валерій Діоклетіан (Gaius Aurelius Valerius Diocletianus; 243 — між 313 і 316), рим. імператор (284—305 н. е.). Вони стосувалися різних сфер держ. і сусп. життя.

Реформа управління. Для стабілізації управління, забезпечення захисту кордонів, а також запобігання узурпації влади Діоклетіан запровадив адм. і тер. поділ влади. Рим. імперію було поділено на 4 частини (тетрархії), 12 діоцезів (велика адм. одиниця, до якої входило кілька, до 16, провінцій) і 101 чи 120 провінцій. При цьому Італія остаточно втратила своє привілейоване, а Єгипет — особливе становище. Сенат країни із загальноімп. органу влади перетворився на міську раду Риму. З метою усунення впливу сенату на військо владу цезарів було підсилено створенням великого апарату чиновників і встановленням придворних церемоніалів у сх. традиціях. По всій імперії було запроваджено однотипну бюрокр. систему та поділ апарату за рангами.

Грошова реформа. Здійснюючи її, Діоклетіан спробував нормалізувати грошовий обіг, припинити випуск низькопробної монети. 286 наказав випускати нову повноцінну монету — золоту. Було випущено також мідну монету. Реформа не вдалася: оскільки вартість монет було занижено, вони швидко зникали з обігу. Чеканку низькопробної монети довелося відновити.

301 Діоклетіан видав едикт про тверді ціни та заробітну платню: встановлювались тверді ціни на продукти, а також максимальні розміри платні ремісникам. Це нововведення, проте, незабаром було скасоване, бо внаслідок різного рівня розвитку провінцій поширилась спекуляція.

Військова реформа. Крім старих при-корд. армій, було створено рухливе маневре-не військо. Заг. чисельність армії зросла до 450 тис. Землевласники були зобов'язані, залежно від розмірів володіння, поставляти до армії певну кількість воїнів. Податкова реформа. До Діоклетіана щорічна сума податку встановлювалася на 5 років, потім вносилися поправки. Провівши перепис населення, Діоклетіан замість більшості непрямих податків запровадив прямий поземельно-подушний податок, різко збільшивши його суму і стягуючи його в натуральній формі; податок сплачувало все населення імперії, крім Риму і приписаних до нього територій. За стягнення податку на землю відповідали землевласники, а податків з міських жителів — куріали (курії). Д. р. в цілому мали позит. значення для зміцнення Рим. д-ви, хоча деякі з них не було доведено до кінця.

Літ.: Федорова Е. В. Императ. Рим в лицах. М., 1979.

Є. О. Харитонов.