Навигация
 
діл-доз
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ДНІСТРЯНСЬКИЙ

Станіслав Северинович (13.ХІ 1870, Тернопіль - 5.У 1935, Ужгород) -укр. правознавець і громад, діяч, доктор права з 1894, д. чл. ВУАН з 1927. Закін. 1893 юрид. ф-т Віден. ун-ту. Протягом 1895—96 поглиблював освіту в Берл. і Лейпц. ун-тах. З 1898 працює у Львів, ун-ті: доцент, надзв. професор і звичайний професор (1907—18). У 1907—18 був послом (депутатом) Держ. ради у Відні, входив до складу Укр. парлам. репрезентації, очолював з червня 1917 парлам. підкомісію з питань реформи цив. права. З утворенням ЗУНР Д. обраний до Української Національної Ради. Очолював правничу комісію НТШ у Львові, брав участь у виданні «Правничої бібліотеки» (1900—09), був гол. редактором друк, органу «Часопись правнича і економічна» (1900—12). У 1909 за його ініціативою постало Товариство україно-руських правників. Д. став одним із засновників, а потім і головою Українського правничого товариства в Чехословаччині, був організатором з'їздів укр. правників у Львові (1914) і Празі (1926, 1933).

З 1919 Д. в еміграції. Один із засновників Укр. Вільного ун-ту, був у ньому першим деканом ф-ту права і політ, наук (1921), ректором (1921-22) і проректором (1923, 1933- 35). Водночас працював у Нім. ун-ті в Празі (1929—33) та празькій Вільній школі політ, наук (1928—30), співробітничав з Укр. господарчою академією у Подєбрадах та Укр. наук, ін-том у Берліні. 1927 був заочно обраний дійсним членом Всеукр. академії наук по кафедрі цивільного права і політики. 1933 переселився до Ужгорода, де й помер від серцевого нападу після однієї з публічних лекцій.

Д. створив власну концепцію д-ви і права, викладену у кілька-томному незавершеному курсі «Загальна наука права і політики» (т. 1, 1923) та у працях: «Чоловік і його потреби в правній системі. Розвідка з австрійського права» (1900),

Дністрянський С.С.

«Звичаєве право та соціальні зв'язки» (1902), («Про природу звичаєвого права», 1904), «Природні засади права» (1911), «Генеза та основи права» (1923), «Погляди на теорії права та держави» (1925), «Нова держава. Інавгураційний виклад ректора УВУ», «Соціальні форми права» (обидві — 1927) та ін. Учений підкреслював соціальний характер норм і природ, засад права, доводив первинність права порівняно з політикою, стверджував, що політика утворюється на основі наявних норм сусп. життя. Д-ва, на думку Д., є вищим типом органічних сусп. зв'язків. Народ як окр. органічний сусп. зв'язок вищий за д-ву і має свою організацію з власними цілями. Але до органічних сусп. зв'язків належить лише такий народ (нація), в основі якого лежить нац. свідомість, що нівелює всі ін. етнічні та реліг. відмінності й сприяє формуванню нац. ідеї. Коли д-ва підтримує народ у досягненні його мети, вони виступають разом, а в ін. випадку народ веде боротьбу з д-вою за своє самовизначення. Цим обґрунтовувалося, зокрема, право укр. народу на самовизначення на своїй етн. території. Своїм попередником Д. вважав австр. вченого А. Менгера, якого називав «творцем наукової конструкції соціалістичної держави (популярної робітничої держави)». Проте Д. не сприймав ленінський варіант соціалізму, вважаючи, що той в умовах диктатури пролетаріату грунтується на ще більшому примусі, ніж поперед, лад. Погляди вченого були близькі до традиц. австр. «катедр-со-ціалізму».

Для істор.-правових поглядів Д. характерні прихильність до концепції укр. історії М. С. Грушевського, а також певна ідеалізація княжої старовини, яка ототожнювалася з народоправством, заперечення існування на східнослов'ян. землях феодалізму сеньйор-но-васального типу, різке розмежування укр. і рос. державності. Остання, на його думку, була збудована на засадах орієнтального деспотизму. Предметом дослідження вченого був період включно до утворення і розвитку Рад. України і Рад. Росії, яким дано досить зважену об'єктивну оцінку. Проблеми конст. права висвітлено Д. у працях «Реформа виборчого права в Австрії» (1906), «Самовизначення народів», «Статут для Галичини», «Україна і мирова конференція», «Державно-правне становище Східної Галичини в минулій добі» (всі — 1919), «Зв'язок і сполука народів» (1920), «Будівництво держави і бюрократія» (1921). Основою конст. поглядів Д. було обстоювання свободи людини, права укр. народу на самовизначення у межах етн. території, дем. респ. устрою, пріоритету суверенітету нації над суверенітетом д-ви. Це найяскравіше відбилося у Конституційних проектах С. С. Дністрянського.

Широке визнання принесли Д. його циві-лістичні праці: «Полагода шкоди з огляду економічного і соціального» (1897), «Австрійське право облігаційне» (1901—09), «Австрійське право приватне» (1906), «Причинки до реформи приватного права в Австрії» (1912), «Цивільне право» (1919), «Річеве право» (1923). В них, зокрема, обстоювалася ідея реформи австрійського права, приведення його у відповідність до нових сусп. відносин, узгодження інтересів д-ви, народу, сусп-ва, окр. соціальних груп. Д. також обгрунтував концепцію зобов'язального (облігаційного) права як окр. підгалузі австр. цив. права. Проблемам авторського права, питанням матеріальної і «духовної» власності присвячена грунт, розвідка «Берненська унія і наше відношення до неї» (1900). До цивіліст, циклу належать монографії «Причинки до історії і теорії міждержавного приватного права» і «Провідні думки в історії і теорії міждержавного приватного права» (обидві - 1923).

Окреме місце займають праці Д. із сімейного права: «Заручини в австрійськім праві» (1899), «Право родинне після викладів професора Дністрянського» (1901), «Нові причинки до теорії заручин в новітнім праві» (1905), «Правове відношення родичів до дітей» (1906), «Причинки до науки про до-смертщину подруга» (1911). Вчений наголошував на розмежуванні міжродинних і суто майнових відносин. Розглядаючи питання труд, права, Д. вказував, що труд, договір не зводиться до простої купівлі-продажу роб. сили, що відповідальність власника підприємства перед своїми працівниками суттєво відрізняється від звичайної цив. відповідальності.

Д. був одним з ініціаторів створення і унормування укр. правничої термінології. Він також є визнаним основоположником нац.-державницького напряму в укр. політології, автором політ, концепції укр. д-ви, в якій, зокрема, розмежовувалися нац. ідея і націоналізм.

Літ.: Ювіл. збірник в честь професора доктора Станіслава Дністрянського. Прага, 1923; Академік Станіслав Дністрянський. 1870-1935. Біобібліографія. К., 1992; По-тульницький В. Л. Історія укр. політології. К., 1992; Усенко 1. Б. Наук, спадщина академіка С. С. Дністрянського. В кн.: Правова д-ва, в. 7. К., 1996; Стецюк П. Б. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. Л., 1999.

І. Б. Усенко, В. 1. Возьний.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]