Навигация
 
док-дяк
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ДОКУМЕНТ

(лат. documentum - повчальний приклад; свідчення, доказ) — матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання інформації, яка надає їй юрид. сили. Д. може фіксуватися не лише на папері, а й на магнітних чи ін. носіях, кіно-, відео- та фотострічці. Характерною особливістю Д. є те, що він матеріалізується лише у писемній формі мовлення. Поняття «документ», «документація» у своєму розвитку зазнали істотних змін. Первісне слово «docere» у мові давніх римлян уживалося у значеннях «повідомляти» та «навчати». Пізніше, з розвитком письма як додаткового до усної мови засобу закріплення фактів та різних явищ і писаного права (jus scriptum), що регулювало майнові та ін. відносини сусп. життя, виникла похідна форма — documentum. Уже в римському праві Д. набув понятійного значення «доказ» і «свідчення». Поступово це слово у такому розумінні поширилося у мовах різних народів і утвердилось у наук, та практ. діяльності. У вітчизн. діловодстві термін «документ» з'явився на межі 17—18 ст. Доти для позначення поняття вживалися такі терміни, як акт, грамота, лист тощо. У наш час Д. є узагальнюючою назвою для всіх юридично значущих джерел інформації. Д. створюється для реалізації конкр. соціальної функції (управлінської, правової, комунікативної, інформаційної та ін.). Сукупність однотипних Д. та їх різновиди, що застосовуються в окр. сферах діяльності, називаються документацією (напр., за такою ознакою розрізняють управлінську, юрид., тех., істор., архівну документацію). За допомогою Д. встановлюються і підтримуються різного рівня і змісту відносини між: д-вами; держ. органами, організаціями та установами в межах однієї д-ви; держ. владою і гр-нами; фіз. особами. Залежно від сфери застосування і призначення виокремлюють такі основні види Д.: управлінські, організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, контрактні, процесуально-правові. Вид Д. може мати різновиди. Так, якщо акт — це заг. назва, вид Д., то різновидами його є: акт ревізії, акт інвентаризації, акт приймання матеріальних цінностей тощо. Різновидами протоколу (виду Д.) є протокол зборів, протокол засідання, протокол допиту свідка та ін. За спеціалізацією Д. поділяють на заг. та спеціалізовані (напр., з фін., кадрових питань). За походженням Д. є внутрішніми (не виходять за межі певної організації) та зовнішніми (ділове листування між юрид. особами, між фіз. та юрид. особами). За напрямом розрізняють Д. вхідні й вихідні; за формою — стандартні та індивідуальні; за джерелами виникнення — первинні й вторинні; за технікою відтворення — рукописні та відтворені за допомогою приладів. Традиційно Д. поділяють на копії та оригінали, однак за умов застосування комп'ютерної техніки такий поділ іноді втрачає свою коректність. Залежно від строку виконання виділяють Д. термінові і звичайні, а за ступенем таємності — цілком таємні, таємні, для служб, користування. За часом зберігання бувають Д. тимчас. зберігання (до 10 років), тривалого зберігання (понад 10 років) і пост, зберігання. За ознакою повноважень суб'єктів розрізняють Д. публічні (видають органи влади і громад, орг-ції) та приватні (особисті заяви, клопотання, рукописи тощо). За змістом публічні Д. поділяються на закони, укази, постанови та ін. нормативно-правові акти.

Нормат.-правовими Д. є:

а) інструкції, накази, рішення та ін. акти міністерств, комітетів і відомств центр, державної викон. влади, які відповідно до ст. 117 Конституції України підлягають реєстрації у порядку, встановленому законом;

б) рішення голів місц. держ. адміністрацій, обл., міських, районних та сільс. рад у межах їхніх повноважень, визначених зак-вом;

в) суд.-прокурорські акти (виконавчі листи, вироки, рішення, ухвали тощо);

г) цив.-правові акти (договори, заповіти, нотаріальні записи);

д) фінансові Д. (акредитиви, векселі, поліси, чеки тощо);

е) Д. статистичного, бух. обліку (акти документальних ревізій, баланси, грош. відомості, звіти, накладні тощо);

є) положення, статути, рішення громад, орг-цій, які в установленому законом порядку підлягають реєстрації;

ж) офіц. посвідчення особи (атестат, диплом, паспорт, трудова книжка тощо). Більш широке тлумачення поняття «документ» пов'язане з розвитком теорії інформації, кібернетики, розробкою нових методів і тех. засобів фіксації та обробки інформації на різних матеріальних носіях. У такому розумінні Д. — це будь-який вид інформації незалежно від способу закріплення, передачі її змісту і техніки відтворення, який у л-рі та практиці отримав назву «документальні матеріали». У держ. стандарті колишнього СРСР (ДОСТ 16487-83) термін «документ» визначено так: «Засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумової діяльності людини». Це визначення охоплює всі різновиди докум. матеріалів. Останні можуть бути класифіковані за: а) змістом — наук., юрид., тех., художні та ін.; б) формою — текстові, образотв., аудіовізуальні тощо; в) матеріалом носія — папір, плівка, магнітна стрічка та ін.; г) способом відтворення інформації — рукописи, машинопис, полігр. друк, перфорація, фотографія, кінозйомка, магнітний запис і т. п.

Д., як правило, створюється за певним зразком — зразком-формуляром. Складові Д. називаються реквізитами: назва, заголовок, адресат, текст, підпис, дата тощо. Саме реквізити надають Д. юрид. значущості. Існують усталені вимоги до складання та оформлення Д. Так, Д. не повинен суперечити чинному зак-ву, має бути достовірним, відповідати призначенню, формі; в ньому неприпустимі юрид. і грамат. помилки. Д. обов'язково укладається і засвідчується уповноваженою особою.

У текстах ділових Д. використовують лише офіц.-діловий стиль мови. Допускається вживання унормованих графічних знаків, скорочень, символів, умовних позначень. Певного значення у текстах Д., що мають форму листування, набувають етикетні форми звертання, прохання, запрошення та ін. Див. також Ділова документація, Ділова мова, Діловодство судове, Документознавство.

Літ.: Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучас. діловий док-т. К., 1992; Головач А. С. Зразки оформлення док-тів. Д., 1997; Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. К., 1997.

О. Ф. Юрчук. В. К. Лисиченко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]