ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ

, екуменізм (від грец. — всесвіт; заселена земля) — об'єднавчий рух христ. церков, започаткований на Всесв. місіонерській конференції 1910 в м. Единбурзі (Шотландія). Набув нових форм і динаміч. спрямованості після 1948, коли було ств. Всесвітню Раду Церков (ВРЦ), до якої увійшла переважна більшість протестантських, а також правосл. і старокатол. церков. Е. р. підтримують насамперед протест, об'єднання: методисти, баптисти та ін. реліг. організації, які дотримуються містим, і есхатол. орієнтації, підкреслюють винятковість своєї віри і місії, залишаються у межах місц. і вузькоконфес. спілкування, негативно ставляться до ідеї христ. єдності. Екумен. зусилля підтримує і катол. церква. Одна із 16 схем, прийнятих II Ватиканським собором (1962—65), реалізована в «Декреті про екуменізм». У травні 1995 папа Іоанн Павло II видав послання про екуменічний обов'язок християнських церков — «Хай будуть всі єдині».

Активну участь в екумен. зустрічах від України бере Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Однак укр. православ'я, яке поділене на кілька церков, залишається поза світовим екумен. рухом. Перед ним стоїть ін. нагальна мета: досягти згоди, примирення та об'єднання в Україні шляхом налагодження українського Е. р., який підтримується ін. українськими христ. церквами. Теологи-екуменісти переосмислюють окр. реліг. положення і водночас захищають традиц. богосл. ідеї. їхнім гол. завданням є створення єдиної теології, яка має стати теор. платформою для об'єднання христ. церков.

Утворення ВРЦ не призвело до ліквідації віросповідних відмінностей, проте сприяло процесам інтеграції у церковному житті, зокрема повороту в богословських дослідженнях до опрацювання загальної «екуменічної еклезіології», пошуку шляхів «єдиного богослужіння».

Розвиток Е. р. є складним, суперечливим процесом. Різні точки зору на природу і ступінь християнської інтеграції, ситуація заг. кризи релігії у сучас. секуляризованому світі не дають змоги екуменістам опрацювати єдину концепцію чи «модель об'єднання церков», серед яких мають місце чотири «моделі союзу»: у формі «міжконфесійного руху», «федерації церков», «повного взаємного визнання», «органічного союзу». Керівним органам Е. р. доводиться поки що мати справу з різними християнськими об'єднаннями, насамперед з інтеграцією на рівні міжнар. конфесійності [Лютеранська всесвітня федерація, Методистська всесвітня рада, Пресвітеріанський всесвітній альянс, англіканські (ламбетські) конференції та ін.] і міжконфес. об'єднаннями в нац. масштабах однієї країни (зокрема, Нац. рада церков Христа в США, Брит, рада церков та ін.). ВРЦ співпрацює з такими реліг. екумен. організаціями, як Конференція церков Тихоокеанського регіону і Всеафриканська конференція церков, підтримує стосунки з різними галузевими міжнар. організаціями (Всесвітня студентська християнська федерація та ін.).

П. Л. Яроцький.