ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

- діяльність (орг., наук., практ., інформаційна), спрямована на рац. використання та ощадливе витрачання первинної і перетвореної енергії та природних енергет. ресурсів у нац. г-ві, що реалізується з використанням тех., екон. і правових методів. Юрид., соціальні та екон. основи Е. для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розміщених на тер. України, а також для гр-н визначені Законом України «Про енергозбереження» (1994), ін. нормат.-правовими актами. Метою зак-ва є: регулювання відносин між госп. суб'єктами, між д-вою та юрид. і фіз. особами у сфері Е., пов'язаній з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергет. ресурсів; забезпечення заінтересованості підприємств, організацій і гр-н в Е., впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці та в-ві менш енергоємних машин і технол. обладнання; встановлення юрид. відповідальності у зазначеній сфері. Держ. регулювання Е. здійснюється на основі застосування фін.-екон., орг., нормат.-тех., правових та ін. важелів і стимулів, стандартизації та нормування використання паливно-енергет. ресурсів, запровадження обов'язкової енергет. експертизи, забезпечення держ. контролю у сфері Е.

В. П. Нагребельний.