ЕНЦИКЛІКА

(лат. епсусіісив, від грец. — круговий, циклічний) — у сучас. католицизмі послання папи римського до церк. ієрархів, а в деяких випадках — і до всіх віруючих католиків, присвячене найважливішим реліг., моральним, сусп.-політ, проблемам, яке, за канонами катол. церкви, не підлягає обговоренню та обов'язкове до виконання. Е. пишуться лат. мовою і називаються за першими двома словами тексту, напр., «Блиск правди» (1993). Серед Е. окремо виділяються соціальні енцикліки, в яких викладаються осн. положення соціального вчення церкви.

У першій соціальній ?. «Про нові речі» (1892) папа Лев XIII уперше оприлюднив катол. доктрину про працю, право на приватну власність, солідарне співробітництво робітників і працедавців, соціальну справедливість, роль церкви, д-ви, профспілок у роб. питанні. Впродовж століття соціальне вчення катол. церкви уточнювалося і доповнювалося низкою соціальних Е.: «У сороковий рік» (1931), «Матір і наставниця» (1961), «Мир на землі» (1963), «Прогрес народів» (1967), «Настають вісімдесяті» (1971), «Займаючись працею» (1981), «Турбота про соціальну дійсність» (1987). «Століття» (1991)- так папа Іоанн Павло II назвав соціальну Е. з нагоди 100-ліття першої соціальної Е., якою започатковано систематиз. виклад соціального вчення катол. церкви. Характеристика визначальних процесів, подій і явищ (тоталітаризм, мілітаризм, марксистські режими, ринкова економіка, споживай, сусп-во, духовність, культура, релігія) у цій Е. пов'язані зі зміною політ, ситуації у країнах Центр, і Сх. Європи у 1989-90.

П. Л. Яроцький.