Навигация
 
е
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЕПІКУР

(342/41 до н. е., о. Самос — 271/70 до н. е., Афіни) — давньогрец. філософ. Творець ориг. концепції етики, представник політ.-правової думки епохи занепаду рабовласн. ладу Давньої Греції і завоювання її полісів Македонією, а з серед. 2 ст. до н. е. — Римом. Осн. праця Е. «Про природу» (у 37 книгах) та ін. твори збереглися в уривках. До нас дійшли також кілька його листів і афоризмів. У 307-306 до н. е. Е. заснував в Афінах школу—т. з. Сад Епікура. Е. матеріалістично пояснював створення і розвиток природи — за її особливими законами, без втручання богів. Цей підхід він поширював і на сусп-во, діяльність людини, але писав про них алегорично у вигляді заперечення уявлень юрби про богів, визнання глупотою «просити у богів те, що людина спроможна сама собі добути». Основа етики

Епікур

Е. — принцип отримання людиною від життя задоволення, що досягається звільненням від духовних тривог і гонитви за чуттєвими насолодами. Такі бажання, як жадоба влади й почестей, марні, бо вселяють у людину неспокій замість задоволення. Е. радить утримуватися від участі у громад, справах, бо в міру того як людина збільшує свою владу, вона примножує і кількість тих, хто заздрить їй і бажає скривдити її. Справедливість, за Е., визначається угодою між людьми, які не повинні шкодити один одному. Необхідно жити так, аби не викликати гніву ін. людей. Він вважав, що особливе покликання законів — захистити «мудрих», а не піклуватися про «натовп». Закони, писав Е., видаються для того, аби «мудрим» не робити зла. Своєрідність ідей Е. про закони та демократію, його захист «мудрих», заклик до отримання насолоди від життя знайшли своє відображення у ряді ін. учень, а їх викривлення — у вульгарному епікуреїзмі. Літ.: Sinclaire Т. A. History of Greek political Thought. London, 1953; Материалисты Древней Греции. M., 1955; Антология мировой философии, т. 1., ч. 1. М., 1969; Нер-сесянц В. С. Полит, учения Древней Греции. М., 1979; История полит, и правовых учений: Древний мир. М., 1985; Рассел Б. Історія зх. філософії. К., 1995.

Н. С. Прозорова.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]