Навигация
 
є
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЄГИПЕТ ДАВНІЙ

- рабовласн. д-ва на Пн. Сх. Африки. Займала долину ріки Ніл від першого порога та дельти Нілу, утворюваної кількома руслами, що впадали у Середземне м. Долину Нілу було названо Верхнім Єгиптом, а його дельту — Нижнім Єгиптом. Слово «Єгипет» походить від назви давньої столиці Єгипту м. Мемфіса (єгип. Hikuptah — замок душі бога Пта), яку греки змінили на ????????.

Історію Є. Д. поділяють на такі періоди: 1) 30-28 ст. до н. е. — Раннє царство: виникнення Верхнього та Нижнього Єгипту, об'єднання їх в єдину державу, становлення монархії; 2) 28-23 ст. до н. е. — Давнє царство: розпад Єгип. д-ви; 3) кін. З тис. — 17 ст. до н. е. — Середнє царство: посилення централізації держ. влади; 4) 16—13 ст. до н. е. — Нове царство: найб. піднесення Єгип. д-ви та її остаточний занепад. Процес об'єднання Єгипту супроводжувався розвитком землеробства, іригації земель. Осн. господарською та сусп. ланкою Є. Д. на ранніх етапах його становлення була сільс. громада. В період розвитку рабовласництва в країні кер. функції щодо створення, утримання в порядку та розширення іригац. споруд перейшли до централіз. д-ви. Сформувалася централіз. монархія з необмеж. владою фараона. Правитель д-ви сам приймав найважливіші рішення, призначав і знімав чиновників, був верх, суддею. Починаючи з III династії (бл. 2700 до н. е.), фараонів визнавали рівними богам, їм віддавали відповідну шану. До панівних верств населення Є. Д.

належали аристократія (світська і військова), жерці, бюрократія. Серед, прошарок сусп-ва становили вільні селяни-общинники та ремісники, що сплачували податок за користування землею (формально вона належала фараону) і могли мати власних рабів. Рабами («хему») ставали переважно полонені і боржники. Формально вони також належали фараону і не мали жодних прав. У період Давнього царства посилюється бю-рокр. апарат, розвивається рабовласництво, з'являється пост, військо, верх, влада стає спадковою. Водночас набуває впливу місцева (номова) знать, виникають міжусобні війни, що призвело до послаблення влади фараона та розвитку в д-ві центробіж. сил. Період Середнього царства відзначений припиненням роздробленості, посиленням руху за об'єднання країни навколо Фів, вторгненням гіксосів (азіатських племен), які прийшли з Передньої Азії і завоювали Єгипет. Період Нового царства пов'язаний із визволенням тер. Єгипту від гіксосів, посиленням військ, могутності д-ви та перетворенням її на «світову імперію» — держ. утворення, що виникло внаслідок насильний, об'єднання територій, неоднорідних за своєю економікою, геогр. умовами, етн. складом населення і культур, традиціями. Найб. могутності Є. Д. досяг за правління фараона Аменхотепа III (2-а пол. 15 ст. до н. е.). Бл. 1400 до н. е. в Єгипті було зроблено спробу провести реліг. реформу, що увійшла в історію як реліг. реформа Ехнатона (Аменхотепа IV) і була спрямована на посилення влади фараона, обмеження влади жерців та введення культу єдиного верх, бога сонця — Атона, якого мали вшановувати не лише єгиптяни, а й підкорені народи. Однак після смерті Ехнатона здобутки цієї реформи були скасовані. У період Давнього царства суд. функції виконували громади. У номах цар. суддями були номархи. Криза рабовласн. відносин ослабила країну, вона була підкорена Персією (525 до н. е.). У 4 ст. до н. е. Єгипет захопило військо Александра Македонського, а в 1 ст. до н. е. Є. Д. став провінцією Сх. Римської імперії (Візантії). 619 тер. Єгипту знову підкорила Персія, 639-642 — араби.

Першим писаним джерелом права Є. Д. були закони засновника І династії об'єднаного Єгипту фараона Міна (Менеса; бл. 2900 до н. е.). Правителі Є. Д. активно використовували право законод. влади, видаючи закони, укази, накази та ін. акти, що мали силу закону. Відомими є закони Сазихіса, спрямовані на впорядкування боргових відносин, кодекс Сеті І про злочини і покарання, кодекс Рамсеса II про реформування держ. апарату, кодекс Бокхориса, пов'язаний із введенням кабального рабства.

Літ.: Жидков О. История гос-ва и права Древнего Востока. М., 1963; Рабовлад. и феод, гос-во и право Азии и Африки. X., 1981; Авдеев В. История Древнего Востока. М, 1983; Тищик Б. Історія д-ви і права Старод. Сходу. Л., 1996.

І. К. Омелъченко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]