ЖЕРТВА ЗЛОЧИНУ

- окр. людина або спільнота людей, яким злочином заподіяно моральної, фізичної чи матеріальної шкоди. Вивченням Ж. з. займається крим. віктимологія як наук, галузь кримінології. Правоохоронна практика свідчить, що багато злочинів певною мірою зумовлені негат. поведінкою самих жертв (потерпілих), яка сприяла скоєнню злочину. «Моральна вина» Ж. з. є негат. оцінкою дій і поведінки потерпілого, а не злочинця. Винні у скоєнні злочину несуть за це відповідальність, але міра покарання їх нерідко встановлюється з урахуванням того, яке значення для виникнення події злочину мала поведінка потерпілого. Дослідження останньої необхідне для запобігання злочинності і таким формам негат. поведінки, які можуть мати провокаційний для ін. особи характер і водночас бути небезпечними для неї самої. У кримінології Ж. з. класифікують за різними підставами: залежно від складу злочину (статеві злочини, дорожньо-транспортні злочини, залишення в небезпеці, насильницькі злочини тощо); за демогр. ознаками (професія, посада, рід занять, вік, стать, національність та ін.); за морально-психол. критеріями (довірливість, агресивність, статева розпуста, схильність до вживання спиртного, наркотиків, деспотичне ставлення до родичів, жадібність) та ін.; залежно від шкоди, заподіяної жертві. Окрему віктимол. групу становлять такі Ж. з., як симулянти, добровільно потерпілі від злочину тощо. Злочин, злочинець та Ж. з. становлять єдине ціле і лише у своїй сукупності та взаємній обумовленості відображають справжню картину злочинності в цілому. Літ.: Романов В. В. Основы крим. виктимологии. Минск. 1980; Центров Е. Е. Криминол. учение о потерпевших. М., 1988; Джужа О. М., Моісеєв Є. М. Проблеми крим. віктимології: (кримінол., психол. та пенітенціарний аспекти). К., 1998.

В. Г. Лихолоб