Навигация
 
ж
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЖУПА

— у слов'ян, народів родоплемін. об'єднання, території, які вони займали, або певні адм.-тер. одиниці. Вперше згадується 1220 у грамоті серб, короля Стефана Пер-шовінчаного. Питання про походження терміна є дискусійним: існують версії щодо його авар., аваро-болг. та слов'ян, походження. В ост. версії, прихильником якої був, зокрема, Ф. В. Тарановський, взято за основу санскр. дієслово «guph» (об'єднувати) і Ж. перекладено як «союз», «зв'язки». Як приклад наводиться слов'ян, слово «жуп» — зв'язка соломи. У ранньому Середньовіччі у пд. і зх. слов'ян та в Угорщині Ж. становили тер. об'єднання родів, пізніше — громад, які утворювали частину племені або невелике плем'я. Зазвичай Ж. займала річкову долину, яка поділялася на дві частини (верхню і нижню) за течією річки. Центром Ж. були укріплені городища. Управляли Ж. збори старійшин родів на чолі з виборним головою — жупаном, який здійснював адм., військ, і суд. владу. Жупан встановлював межі компетенції свого помічника — піджупана. З розпадом родоплемін. устрою і розселенням родоплемін. груп, що входили до складу Ж., вона перетворювалась на організацію, засн. лише на тер. єдності домогосподарств — задруг. Об'єднання кількох Ж. становило жупанію — велику адм.-тер. одиницю. На основі жупа-ній поступово виникають держави — Сербське князівство (серед. 10 ст.), Хорватське королівство (10—11 ст.), Зетська держава (серед. 11 ст.) та ін. На чолі цих держав міг стояти вел. жупан, вел. князь, король або цар. Посада жупана стає спадковою, він вважається водночас намісником монарха і держ. чиновником. При ньому формується місц. апарат управління, куди входять сотники, скарбники, судді тощо. Д-ви такого роду були нестабільними, вони швидко розпадалися і знову виникали на базі тієї ж жупної організації. Жупанії як адм.-тер. одиниці існували у Воєводині, Хорватії та Славонії і під владою Австро-Угорщини. Ж. як адм.-тер. та госп. одиниці були також в Угорщині та на підлеглих їй землях. На Закарпатті, загарбаному угорськими феодалами, на поч. 13 ст. було створено три Ж.: Ужансь-ку (центр — Ужгород), Березьку (Берегове), Угочанську (Севлюш), а на поч. 14 ст. — Мармароську (Мармарош-Сігет). Кожна Ж.

поділялася на 3—5 округів. На чолі Ж. стояли наджупан, який відав політ, справами, та піджупан, який відав адм. і госп. справами. Поділ на Ж. було збережено з переходом Закарпаття під владу Чехословаччини і ліквідовано лише 1928.

Літ.: Грачев В. П. К вопросу о жупах и жупанах. В кн.: Вопросы истории славян. Воронеж, 1996.

І. Б. Ксенко, Р. М. Матяш.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]