Навигация

 
з-зам
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА В УНР

- встановлений Українською Центральною Радою і Директорією УНР порядок підготовки, розгляду, обговорення, голосування, оприлюднення та ін. дій, пов'язаних з проходженням законопроектів і набуттям ними чинності. Формувався такий процес поступово, в міру нагромадження державотворчого практ. досвіду і створення відповідної нор-мат.-правової бази. В червні 1917 у ЦР започатковано практику заснування спец, комісій для підготовки проектів нормат. актів. Останні мали подаватися разом з відповідною супровідною запискою. У лист, того ж року Мала Рада спочатку обрала комісію з 25 членів ЦР для розгляду законопроектів, які вноситимуться урядом до парламенту в терміновому порядку, а через кілька днів - постійну комісію законод. внесень у складі 6 соціал-демократів, 6 есерів, 3 соціалістів-федералістів і по одному представнику від меншовиків, рос. есерів, бундівців, об'єднаних євр. партій, «Поалей Ціону», нар. соціалістів і ППС-лівиці. 19 лист. Мала Рада затвердила тимчас. порядок опублікування законів, а 25 лист. — Закон про виключне право ЦР видавати законод. акти УНР. Останній можна вважати своєрідним законом про правонаступництво, бо, крім виключного і неподільного права ЦР ухвалювати закони для УНР (до сформування Федерат. Рос. Республіки), ним встановлювалося, що на тер. України діють усі закони і постанови, видані до 27.Х 1917, якщо вони не змінені чи не скасовані універсалами та ін. нормат. актами ЦР. Це ж стосувалося і розпоряджень рос. уряду.

До серпня 1917 найважливіші нормативні док-ти — універсали, декларації, постанови, ухвали, рішення, резолюції, закони та ін. - приймалися на щоміс. зборах або сесіях Великої Ради (тобто всім складом УЦР) простою більшістю голосів. Від 2-ї пол. серпня 1917 до січня 1918 акти, що мали силу законів, а згодом і власне закони ухвалювались як Великою, так і Малою Радою, а з лютого по квітень 1918 — тільки Малою Радою, яка, починаючи з серпня 1917, повинна була діяти за спеціально запровадженим регламентом. Законод. акти могли розглядатися лише за наявності не менше двох третин складу Малої Ради, але на практиці, особливо у березні — квітні 1918, цього правила не дотримувалися. Регламент передбачав і обов'язковий поперед, розгляд законопроектів відповідними комісіями, роздачу їх усім членам Ради до засідання та обов'язкове обговорення проектів після доповіді комісії. У квітні 1918 Рада Народних Міністрів (РНМ) дещо формалізувала процес проходження законів. Постанову чи законопроект повинні були надсилати до канцелярії РНМ за 2—3 дні до поч. того засідання, на якому вони розглядались. Якщо питання стосувалися фін. справ, то відповідні проекти попередньо погоджувалися з м-вом фінансів і держ. контролером. Кожний проект повинен був містити посилання на чинні закони та норми, а також на думку керівників міністерств щодо скасування старих законів або внесення до них певних змін. Такі док-ти розмножували у кількості 20 прим, (коли засилалися до РНМ) і 50 прим, (коли засилались до ЦР) для того, щоб канцелярія могла своєчасно забезпечити ними заінтересованих посад, осіб. Закони підписували голова ЦР або один із його товаришів чи заступників, один із секретарів ЦР, а стверджував підписи генеральний писар або той, хто виконував його обов'язки. Оприлюднювалися закони у газ. «Вісти з Української Центральної Ради» (квіт. — лист. 1917), потім у «Вістнику Генерального Секретаріату Української Народньої Республіки» (лист. 1917 —січ. 1918), а згодом —у «Вістнику Ради Народних Міністрів Української Народньої Республіки» (січ. — трав. 1918). Часто закони друкувались у вигляді витягів із протоколу засідання УЦР. Конституція УНР (прийнята в ост. день перебування УЦР при владі — 29.IV 1918) передбачала, що законод. влада зосереджуватиметься у Всенар. зборах, а законод. ініціатива належатиме Президії Всенар. зборів, фракціям та ін. об'єднанням депутатів, урядові, самоврядним місц. установам та безпосередньо укр. гр-нам, які могли внести той чи той законопроект, зібравши під ним 100 тис. підписів.

Прийшовши до влади, Директорія відразу перебрала на себе законод. функції, що згодом було підтверджено Трудовим конгресом. Проекти законів і постанов, підготовлені у відповідних відомствах, подавалися безпосередньо голові Кабінету Народних Міністрів (крім голови РНМ, до складу Кабінету входили міністри закорд., зем., внутр., фін. справ і нар. г-ва), розглядались або Кабінетом, або Радою Нар. Міністрів (у складі членів Кабінету, керівників ін. міністерств, держ. контролера і держ. секретаря), редагувалися Держ. канцелярією та підписувалися головою Кабінету і відповідним міністром. Після цього голова Кабінету і держ. секретар доповідали текст закону Директорії, яка затверджувала його іменем УНР. Закон, підписаний головою, членами та членом-секретарем Директорії, засвідчував держ. секретар. У надзв. випадках закони і постанови видавалися безпосередньо Директорією без поперед, ухвали Кабінету чи РНМ і посвід-чувалися керуючим справами Директорії. Публікувала закони і постанови Держ. канцелярія переважно у «Вістнику державних законів для всіх земель Української Народньої

Республіки» та деяких ін. газетах. Часто це робилося з великим запізненням, а тому значна кількість нормат. актів оприлюднювалася шляхом розповсюдження їх по телеграфу. Наприкінці свого існування Директорія ухвалила Закон про тимчасове верховне управління, яким законод. влада покладалася на Державну Народну Раду, що мала схвалювати законопроекти, підготовлені урядом, а голова Директорії лише затверджував закони. Див. також Загальні збори (сесії) Української Центральної Ради.

Літ.: Шелухин С. Істор.-правні підстави укр. державності!. Вінніпег, 1929; Яковлів А. Основи Конституції УНР. Париж, 1935; Мироненко О. М. Світоч укр. державності: політ.-правовий аналіз діяльності Центр. Ради. К., 1995.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]