ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

- соціальна діяльність, яка полягає в усуненні причин та умов злочинності. Є різновидом соціального контролю та соціальної профілактики антигромад. поведінки, зокрема тієї, що виявляється у вчиненні злочинів. 3. з. — складова функції правової д-ви щодо забезпечення правопорядку, охорони прав і свобод людини та гр-на і має своїм предметом причини та умови злочинності, окр. злочину.

Розрізняють такі рівні 3. з.: загальносуспільний (діє на причини і умови злочинності в сусп-ві); груповий (стосовно причин та умов, що визначають злочинність певного виду, окр. соціальних груп, суспільної галузі, регіону); індивідуальний (щодо чинників злочин, поведінки особи або групи осіб). Діяльність, пов'язану із 3. з., поділяють також за масштабом (сферою) її здійснення. За цією ознакою виділяють 3. з., здійснюване у масштабі всієї д-ви, певного регіону, окр. об'єкта, конкр. індивіда.

За критерієм мети розрізняють 3. з. спеціальне (має цільове спрямування на запобігання злочинам) та ін. соціальне 3. з., яке не має спец, запобіж. мети, але опосередковано справляє профілакт. вплив на чинники злочинності. Спеціальне 3. з. здійснюють не лише правоохор. органи та суди, а й ін. держ. органи, установи та недерж. громад, формування, коли їхні заходи безпосередньо спрямовані на усунення причин та умов злочинності, вчинення злочинів. Залежно від міри сформованості причин та умов злочинної поведінки і пов'язаного з цим моменту їх реалізації у здійсненні такої поведінки, запобігання злочину поділяється на: а) профілактику, яка здійснюється до формування злочинного умислу; б) запобігання, що відбувається після сформування злочин, умислу до поч. вчинення злочину; в) припинення злочину, до якого належать запобіжні заходи, здійснювані після поч. кримінально-караних дій. Кожний із названих видів запобігання злочину зумовлений нелише певним періодом здійснення, а й зміс-товими відмінностями у межах родового по-няття 3. 3.

А. П. Закалюк.