Навигация
 
зан-звід
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЗАПОРІЗЬКА СІЧ

Запорозька Січ - укр. військ.-політ, організація, авт. утворення у межах Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Гетьманщини, Кримського ханства, Росії. Існувала в 16—18 ст., займаючи тер. сучасних Дніпроп., Донец., Запоріз., Луг., Микол., Харків, та Херсонської областей. Утв. вихідцями з різних станів укр. сусп-ва — як результат прагнення Вел. князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої забезпечити охорону своїх пд.-сх. кордонів, з одного боку, і як наслідок еволюції соціально-екон. та політ, відносин на укр. землях, з іншого.

Низове (постійно або тимчасово перебувало у Нижній Наддніпрянщині) козацтво вперше фіксується джерелами в кін. 15 ст. З поч. 16 ст. низові козац. загони активно наймаються місц. адміністраціями Наддніпрянщини для оборони прикорд. земель від татар, набігів. У 1550-х рр. під кер. канівського старости князя Д. Вишневецького (Байди) було збудовано перше достовірно відоме пост, укріплення — замок на дніпровському о-ві Мала Хортиця, який прийнято вважати першою Запорізькою Січчю, а сам акт — орг. початком запоріз. козацтва. Наступні Січі — Томаківська (до 1593), Базавлуцька (1593— 1638), Микитинська (1638—52), Чортомлицька (1652-1709), Кам'янська (1709-11, 1730-34), Олешківська (1711—28); Покровська (Нова) (1734-75).

Із військ.-орг. заходами Речі Посполитої у 1570-х рр. пов'язана поява реєстрового козацтва та початок його виділення в окрему профес.-станову групу на противагу низовому козацтву. Землі, на яких знаходилися запоріз. козаки, вважалися нейтральними, існування 3. С. не регламентувалося законом. Переселення і перебування на цих землях підданим Речі Посполитої заборонялося (конституція вального сейму від 19.IV 1590, ухвала Віденського сейму в липні 1593). У 1-й пол. 17 ст. на 3. С. постійно знаходилася залога реєстрового козацтва. 1635 для контролю над Січчю побудована фортеця Кодак. 3. С. стає осередком козацтва, що не потрапляло до реєстру (випищиків). Відповідно кількість запоріз. (нереєстрового) козацтва змінювалася залежно від чисельності козаків за реєстром. Пост, військова небезпека унеможливлювала активне госп. освоєння земель регіону. Позбавлене платні, запоріз. козацтво поряд з промислами (рибальство та мисливство, соляні промисли, бджільництво тощо) та скотарством активно займалося військ, найманством і походами на землі васалів Османської імперії. Особливості соціальних джерел формування 3. С. (значна кількість збіглого особисто залежного селянства), законод. неврегульованість її існування сприяли утвердженню серед запорожців антиуряд. позицій та зробили 3. С. центром соціального незадоволення в укр. сусп-ві. Січ бере активну участь у козац. повстаннях 1-ї пол. 17 ст. та Нац.-визв. війні 1648—54. 1654, присягнувши на вірність царю (питання про те, чи мають низові козаки присягати, було предметом дискусії між Б. Хмельницьким і царем), запорожці переходять у цар. підданство. Проте питання про держ. належність їх території не регламентувалося. Під час укладення Андрусівського перемир'я 1667 між Річчю Посполитою та Моск. д-вою було визнано подвійне підданство запоріз. козаків. Принаймні з 1670-х рр. 3. С. отримувала грош. та натур, жалування, військ, припаси та (інколи) зброю від Моск. д-ви. Бахчисарайський мирний договір 1681 між Кримським ханством, Туреччиною та Моск. д-вою визнав запоріз. козаків цар. підданими. Першим док-том, де зафіксовано існування 3. С. як тер. структури, став «Вічний мир» 1686 між Річчю Посполитою та Моск. д-вою. Відповідно до нього 3. С. визнавалася частиною цар. д-ви, окреслювався пн. кордон 3. С. на правому (західному) березі Дніпра. З 1688 Моск. д-ва починає будувати на запоріз. землях фортеці (Кам'яний Затон та ін.). У Речі Посполитій до 1648 гетьман (старший) реєстрового козацтва нерідко ставав і кошовим 3. С. Засновник Гетьманщини Б. Хмельницький був обраний гетьманом на Січі. У Гетьманщині, що успадкувала від 3. С. назву «Військо Запорізьке», протягом кількох десятиліть 3. С. претендувала на роль центру влади та намагалася дем. або насильн. шляхом утвердити владу обраних нею гетьманів. Уперше цей конфлікт виявився 1657. Дії 3. С, незадоволеної вибором І. О. Виговського гетьманом без її участі, стали по

Запорізька Січ

чатком громадян, війни у Гетьманщині. Серед обраних запорожцями гетьманів — І. М. Брю-ховецький, П. Суховій, М. Ханенко та ін. Утвердження рос. влади в регіоні, спроби гетьмана Лівобереж. України І. С. Мазепи підпорядкувати 3. С. своїй владі, активна колонізація земель у пд. лівобережних полках, норми міжнар. договорів, особливості внутр. та зовн. політики Росії та умови рос.-тур. війни поставили 3. С. з 1680-х рр. в опозицію до Моск. д-ви, Гетьманщини взагалі та місц. влади у прилеглих козац. полках. Активізувалися відносини 3. С. з Кримським ханством: з 1690 по 1694 щорічно укладалися угоди (усні скріплювалися присягою; письмові у формі присяжних листів сторін), осн.

змістом яких було припинення воєнних дій, право запоріз. козацтва на заняття промислами в межах ханства та безмитну торгівлю з ним при визнанні 3. С. у рос. підданстві. Угоди 1688 та 1692 передбачали нейтралітет 3. С. у воєнних діях Кримського ханства проти Моск. д-ви (угода 1692 дозволяла добровольцям із 3. С. брати участь у війні на боці ханства). Гострим питанням відносин 3. С. із Моск. д-вою стало існування рос. фортець на запоріз. землях. У 1700-х рр. Січ входить у прямий конфлікт з цар. та гетьм. урядами, проводячи блокаду (торгову) проти Гетьманщини та рос. фортець (принаймні з 1707), тимчасово відмовляючись підтверджувати присягу на вірність царю (з 1703), намагаю

Запорізька Січ. Печатка Запорізької січі. Січова корогва

чись укласти військовий союз з Кримським ханством проти Моск. д-ви. У лист. 1708 3. С. приєдналася до союзу гетьмана І. С. Мазепи зі швед, королем Карлом XII. Вона брала діяльну участь у війні цієї коаліції проти Рос. д-ви. 14.У 1709 рос. війська захопили та знищили січову фортецю. Влітку 1709 запоріз. козаки емігрували в межі Кримського ханства та Молдови. Мазеп, еміграція за участю запоріз. представників уклала військ, союз з Кримським ханством (23.1 1711) та договір про васалітет з Оттоманською Портою (5.III 1712). Прутський (12.УІІ 1711), Константинопольський (5.IV 1712) та Адріанопольський (13.УІ 1713) договори Оттоман. Порти з Рос. д-вою приєднали землі 3. С. до тур. володінь. Статус 3. С. в Оттоман. Порті можна окреслити як васальний від Кримського ханства. Крим визнав автономність управління 3. С, недоторканність життя і власності запорожців, свободу релігії. Торгівля звільнялася від іноз. мита, запорожці отримали дозвіл займатися промислами на тер. Кримського ханства. Запоріз. військо отримувало регулярне жалування та військ, припаси і зобов'язувалося виставляти військо на вимогу хана.

Рос. д-ва 26.\/ 1709 оголосила амністію для запорожців, що поверталися у межі країни, і ставила поза законом решту, згодом (22.IV 1725) було заборонено торгівлю із 3. С. Грамотою імператриці від 31. VI11 1733 проголошено амністію усьому запоріз. козацтву. У березні 1734 Росія остаточно прийняла запоріз. козацтво у своє підданство. Белградський та Константинопольський договори 1739, Ніські конвенції 1740 визнали запоріз. землі у складі Рос. імперії і визначили північно-східний кордон 3. С. 1743 проведено розмежування, а 23.VIII 1744 грамотою імператриці підтверджено північний та встановлено східний кордон Січі. Розпорядженням Сенату від 4.УІІІ 1742 врегульовано питання про постачання та жалування запорожців з державної казни. 1735 біля січової фортеці для контролю над 3. С. збудовано Новосіченський ретраншемент (фортецю) з рос. гарнізоном. У 1734-50 та 1764-75 Січ була підпорядкована Київ, генерал-губернатору, 1750—64 — гетьману. З 1730-х рр. територія 3. С. неухильно зменшувалася внаслідок утворення рос. урядом тут колоній іноземців (1752 — Нової Сербії, 1753 — Слов'яно-Сербії), спорудження фортець тощо.

Після 1734 змінюється характер господарства 3. С: відбувається активне землероб, освоєння земель. У зв'язку з цим з'являється значна кількість слобід, заселених селянами («військовими підданими»), які за користування землею сплачували податки до скарбниці 3. С. та відбували громад, роботи. Гол. козац. повинністю залишалася військ, служба, сплачувалися податки з промислів. Зберігалася регульована можливість переходу селян у козацький стан та навпаки. 3. С. формувалася на добровільних засадах з чоловіків незалежно від національності за умови правосл. віровизнання, знання укр. мови та після випробувального терміну. 3. С. поділялася на січових (безшлюбних) та сімейних козаків. У 18 ст. з'являється також поділ на військових товаришів, зобов'язаних відбувати військ, повинність, і посполитих, що сплачували податки до скарбниці 3. С. В орг. відношенні в мирний час 3. С. поділялася на 38 куренів на чолі з виб. курінними отаманами. Під час воєнних та поліц. операцій 3. С. організовувалася у полки. Найвищим органом влади була військова рада, що збиралася регулярно тричі на рік (1 січня, на Великдень та 1 жовтня) і за бажанням запорожців. У 18 ст. регулярні військ, ради відбувалися лише 1 січня. На раді вирішувалися найважливіші питання — вибору кошового отамана та військової старшини і розподілу земель, війни та миру, воєнних походів, покарання злочинців. Рішення приймалися шляхом досягнення згоди, що часто супроводжувалося насильством. Кошовий отаман і військ, старшина звітували на раді за річну діяльність. Землі розподілялися на основі жеребу на один рік — між куренями, старшиною, духівництвом та сімейним козацтвом (у Новій Січі жеребкування орної землі вже не практикувалося). Існували також ради кошового отамана, військ, старшини та курінних отаманів, а також паланкові збори, що вирішували переважно госп. справи сімейного козацтва.

На чолі 3. С. стояв кошовий отаман, який поєднував військ., адм., суд. і, в певному розумінні, духовну владу. У воєн, час він мав диктаторські повноваження. Кошовий керував 3. С, виконував роль найвищого судді, визначав духівництво для січової та паланкових церков, затверджував обраних на військ, раді старшин, розподіляв військ, здобич, прибутки 3. С, монарше жалування, представляв 3. С. у міжнар. відносинах тощо. Втім, важливі справи кошовий вирішував, тільки збираючи військ, раду. До військ, старшини належали: військовий суддя (заступник кошового), військовий писар, військовий осавул. Військ, суддя займався крим. та цив. справами, виконував роль скарбника та нач. артилерії. Військ, писар вів документацію 3. С, облік прибутків та витрат. Військ, осавул здійснював нагляд за громад, порядком, відповідав за виконання суд. вироків, виконував інтендант, роботу, контролював питання охорони іноз. послів та купців, керував військ, розвідкою. Рангом нижче були військ, службовці — довбиш, пушкар, толмач, кантаржей, шафар, канцеляристи, шкільні отамани, булавни-чий, бунчужний, хорунжий. Місц. щабель влади займали громад, отамани. Єдиним регулярним військ, підрозділом 3. С. була залога січової фортеці, що знаходилася на грош. та натуральному утриманні 3. С. 3. С. територіально поділялася на паланки — області з власним самоврядуванням. До 1768 їх було 5, згодом — 8, у 1770-х pp. — бл. 10. Щорічно на основі жеребу землі паланок отримували ті чи ін. курені. До виб. старшини паланки входили полковник, осавул, писар, підосавулій та підписарій. 5.VI 1775 3. С. окупували рос. війська. Маніфестом імператриці 3.VIII 1775 скасовано 3. С. Землі Січі передано до Новоросійської та новоутв. Азовської губерній. Запоріз. козаки утворили Задунайську Січ у межах Осман. імперії (1775—1828), Чорноморське козацьке військо (з 1860 - Кубанське) (1788- 1920) і Азовське козацьке військо (1828—65), де зберігали свої орг. та управлін. структури.

Літ.: Эварницкий Д. Источники для истории запорож. Козаков, т. 1—2. Владимир, 1903; Слабченко М. Соціаль-но-правова організація Січі Запорозької. В кн.: Праці Комісії для виучування історії західнорус. та укр. права, в. 3. К., 1927; Голобуцький В. О. Запоріз. Січ в ост. часи свого існування. К., 1961; Яворницький Д. Історія запо-роз. козаків, т. 1—3. К., 1990—91; Телегін Д. Січі запороз. козаків Низового Дніпра. К., 1991; Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі. К., 1994; Голобуцький В. Запороз. козацтво. К., 1994; Скальковський А. Історія Нової Січі, або Ост. Коша Запорозького. Дп., 1994; Архів Коша Нової Запороз. Січі. Корпус док-тів. 1734-1775, т. 1., К„ 1998.

О. В. Кресін.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]