Навигация

 
зан-звід
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

у міжнародному праві -1) одностороння заява, зроблена д-вою при підписанні, прийнятті, затвердженні, ратифікації або приєднанні до багатостороннього міжнародного договору, завдяки якій вона бажає виключити чи змінити юрид. дію певних положень даного договору в його застосуванні щодо цієї д-ви; 2) інститут міжнар. права, зокрема права міжнар. договорів, який регулює застосування застереження. 3., яке тісно пов'язане з екон. і політ, інтересами д-ви й зумовлене її нац. доктриною міжнародного права, застосовується нею у випадку, коли, вважаючи багатосторонній міжнар. договір у принципі прийнятним і корисним, вона не може погодитися з його одним або кількома положеннями. Акт 3. є проявом суверенної волі д-ви як осн. первинного суб'єкта міжнар. права (або міжнар. організації — як вторинного суб'єкта міжнар. права), який сприяє, з одного боку, захистові інтересів окр. держав, а з іншого — якнайширшій їх участі у багатосторонніх міжнар. договорах та угодах. Широко застосовується в міжнар. практиці, у т. ч. за участю України.

Найрізноманітніші сучас. аспекти регулювання 3. були остаточно кодифіковані з ініціативи та при безпосередній участі Комісії міжнар. права ООН на віденських міжнар. конференціях у 1968 та 1969, остання з яких прийняла Віденську конвенцію про право міжнародних договорів 1969, яка регулює осн. питання 3.

Положення вказаної конвенції щодо 3. були враховані і дещо доповнені наступними Віденською конвенцією про правонаступництво держав стосовно договорів 1978, а також Віденською конвенцією про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986. Україна приєдналася до Віден. конвенцій 1969 та 1978 відповідно 14.IV.1986 і 17.ІХ 1992. Вони набули чинності для неї відповідно з 13.УІ 1986 та 26.ХІ 1992. Віден. конвенція 1986 станом на 1999 не набула чинності. Можливість застосування 3. обмежена чітко визначеними у ст. 19 Конвенції 1969 випадками: коли 3. забороняється договором; коли договір передбачає можливість тільки певних 3., до яких конкретне 3. не належить; коли 3. не сумісне з об'єктом та цілями договору. Згідно з п. 1 ст. 20 тієї ж Конвенції «застереження, яке припускається договором, не потребує будь-якого наступного прийняття іншими державами, які домовляються, якщо тільки договір не передбачає такого прийняття». Питання прийняття, зняття 3. і заперечень проти них детально регламентуються у ст. 20, 22, 23. Зроблене при ратифікації 3. може бути висловлене в самій ра-тифікац. грамоті, в протоколі про обмін чи здачу на зберігання ратифікац. грамоти або в обох цих док-тах. За заг. правилом 3. вважається мовчазно прийнятим д-вою, якщо вона не висловить заперечення проти нього до кінця 12-місячного періоду після того, як їй було повідомлено про таке 3. Згідно зі ст. 4 Конвенція 1969 не має зворотної сили стосовно договорів, укладених до набуття чинності цієї Конвенції у певній д-ві. Акт 3. створює деякі відмінні за змістом юрид. наслідки для держав та міжнар. організацій, які прийняли певне 3. або не прийняли його у їх правовідносинах із заявником 3. Необхідно відрізняти 3.: від заяв-декларацій до вже укладеного договору, в т. ч. від т. з. тлумачних, які не змінюють юрид. дії та характеру обов'язків певної д-ви, що випливають з міжнар. договору, а тільки підкреслюють його значення або визначають, як одна з держав-учасниць буде тлумачити його окр. положення та як має намір їх виконувати; від поправок, які активно використовуються суб'єктами міжнар. права в процесі укладення та узгодження договорів до їх підписання, що й відрізняє їх від 3., які можливі на всіх наст, етапах проходження договору до ратифікації включно; від застережень у міжнародному приватному праві, які спрямовані на обмеження відсилань до іноз. зак-ва, а не на зміну або виключення юрид. дії положень міжнар. договору.

Літ.: Василенко В. А. Основы теории междунар. права.К., 1988; Курс междунар. права, т. 4. М., 1990; RiesenfeldS., Abbortt F. Parliamentary Participation in the Making and Operating of Trieties. Dordrecht, 1994; Reuter P. Introductionto the Law of Trieties. Geneva, 1995.

А. О. Шепель.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]