ЗЕРЦАЛО

(застар. верцадло, зверцадло) -поширений у Росії за часів феодалізму термін, що означав офіц. найменування «правових книг» — зводів правових приписів і джерел права, а також деяких юрид. книг енциклопед. характеру, політ, трактатів, морально-повч. творів у країнах Європи. Відомі, зокрема, «Саксонське зерцало» (1221—35), «Зерцало усіх прав» (до 1255), «Швабське зерцало» (бл. 1275), «Зерцало судове, або Зерцало права» франц. юриста Г. Дурантиса (1289— 91), «Золоте зерцало» (1722). «Саксонське зерцало» було одним з джерел «Прав, за якими судиться малоросійський народ» (1743). У Рос. імперії 3. називалася також емблема законності й правосуддя. Була встановлена за Петра І і мала вигляд увінчаної двоголовим орлом трикут. призми з текстами указів царя про охорону цив. прав, важливість держ. статутів і про поводження у суд. місцях.

Літ.: История Правительствующего Сената за двести лет, т. 1-2. СПб., 1911; Саксон. зерцало: памятник, комментарии, исследования. М., 1985.

Ю. Я. Касяненко.