Навигация
 
зіо-зяб
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЗЬОЧ

(Zouche) Річард (1590, м. Енсті, графство Вілтшир — 1.ІІІ 1661, м. Оксфорд) — англ. правознавець. Працював професором цив. права Оксфорд, ун-ту, був суддею адміралт. суду. В науці міжнар. права поряд з італійцем А. Джентілі, німцем В. Текстором та голландцем К. ван Бейнкерсгуком належить до провісників правового позитивізму. Осн. праця 3. — латиномов. трактат «Виклад права та суду феціалів, тобто права народів, і питання, що належать до них та стосуються миру і війни між різними государями та народами і містяться в історичних та юридичних міркуваннях тямущих людей» (1650; в англ. перекладі опубл. 1911 в серії «Класики міжнародного права»). Трактат здобув широке визнання, щоправда, більше в конт. Європі, ніж в самій Англії. Він став фактично першим систематизованим підручником з позитивного міжнар. права (Л. Оппенгейм). У ньому 3. побіжно одним з перших вжив термін «jus inter gentes» («право між народами») на відміну від своїх попередників і Г. Греція, які застосовували термін «jus gentium» («право народів»); до 3. цей термін був використаний Ф. Вітторіо. Тим самим 3. разом із англ. філософом І. Бентамом належить пріоритет уведення у широкий обіг самого терміна «міжнародне право». Не відмовляючись у своєму трактаті від природ, права як основи міжнар. права, 3. водночас особливого значення надавав прецедентам, що виникали у відносинах між д-вами, вбачав у них матеріал для створення міжнар. права. Він визначав «jus inter gentes» як «право, що визнається більшістю націй звичаями у гармонії з розумом» з тим, щоб його дотримувалися за умов миру та війни. Звідси, згідно із 3., міжнар. право грунтується виключно на звичаях (припускається, що вони є розумними) та на договорах. Проте досліджувані ним прецеденти частіше правили за приклади, ніж за докази права. Отже, 3. поряд з А. Джентілі вважається одним із засновників позитивістської школи міжнар. права, що розглядала практику держав в їх стосунках між собою як справжнє джерело права. Крім того, 3. був першим з учених, хто провів у міжнар. праві чіткий поділ між правом війни і правом миру й дав значний поштовх розвитку останнього. Деякі дослідники навіть вважають 3. другим, після Г. Гроція, «засновником міжнародного права» (А. Фердросс).

Літ.: Nussbaum A. A Concise History of the Nations. N. Y., 1947; Оппенгейм Л. Междунар. право, т. І.Мир, полутом 1. М., 1948; Фердросс А. Междунар. право. М., 1959; Fenwick Ch. G. International Law. N. Y., 1965; Буткевич В. Г. Походження терміна «міжнародне право». «Укр. часопис міжнар. права», 1994, № 1; Svarlein О. An Introduction to the Law of Nations. N. Y. — Toronto -London, 1995.

В. H. Денисов.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]