Навигация
 
крис-кюч
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

КУЛІШ

Пантелеймон Олександрович [псевд. — Панько Казюка, Петро Забоцень, Павло Ратай, Панько Хуторний, Хуторянин та ін.; 26.VII (7.VIII) 1819, містечко Вороніж, тепер смт Шосткинського р-ну Сум. обл. — 2(14).II 1897, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівки Борзнянського р-ну Черніг. обл.] — укр. мислитель, письменник, літ. критик, етнограф, історик, мовознавець, перекладач, культур.-осв. діяч. Закін. Новгород-Сіверську гімназію, навчався 1839—40 у Київ, ун-ті: спочатку на філософському, потім на юрид. ф-ті. З 1841 вчителював у Луцьку, Києві, Петербурзі. З 1845 викладав рос. мову в Петерб. ун-ті. 1847 виїхав у наук, відрядження за кордон, але був арештований у Варшаві за підозрою щодо участі в Кирило-Мефодіївському братстві. Під час слідства членство К. у братстві довести не вдалося, проте він відбув 5-місячне ув'язнення, після чого його відправлено на поселення в Тулу. Служив у канцелярії

Куліш Пантелеймон

місц. губернатора, був ред. неофіц. частини газ. «Тульские губернские ведомости». 1850 К. звільнено, але заборонено працювати в системі освіти, і за ним тривав таєм. нагляд. К. оселився в Петербурзі, де розпочав активну літ. і видавничу діяльність. Опублікував «Записки про Південну Русь» (т. 1-2, 1856-57; написані створеною К. кулішівкою — українським фонетичним правописом), істор. роман «Чорна рада», «Граматку» (обидва — 1857). Заснував власну друкарню, в якій видав «Кобзар» Т. Г. Шевченка (1860), бл. 40 книжок для народу під заг. назвою «Сільська бібліотека». Активно співробітничав у журн. «Основа». Протягом 1864—67 працював у Варшаві, в т. ч. членом комісії для перекладу польс. законів. У 1868—71 жив здебільшого в Галичині, брав акгивну участь у політ, житті, в організації і виданні журн. «Правда», співпрацював з народовцями. За визначенням І. Франка, К. у 60-х і майже до серед. 70-х рр. був «головним двигачем українофільського руху в Галичині». 1871 повернувся до Петербурга. Працював редактором «Журнала Министерства путей сообщения» (до 1877). Видав працю «Історія возз'єднання Русі» (т. 1—2, 1874; т. З, 1877). З 1877, залишивши держ. службу, жив на х. Мотронівка, продовжуючи наук., літ. і перекладацьку діяльність. 1882, перебуваючи у Львові, опубл. «Зазивний лист до української інтелігенції», в якому засудив шовініст, політику рос. уряду, закликав підтримувати укр. нац.-куль-тур. рух у Галичині, вільній від переслідування укр. мови. Написав працю «Відпадіння Малоросії від Польщі (1340-1654)» (т. 1-2, 1888; т. З, 1889), переклав укр. мовою Біблію, ряд творів В. Шекспіра, Дж. Байрона, Й. В. Гете, Г. Гейне, Ф. Шиллера.

К. був добре знайомий з творами Б. Спінози, його особливо приваблювала сформульована останнім ідея гармонійного розвитку людини і природи. На творчість К. вплинули також ідеї Ж. Ж. Руссо, Вольтера, Г. В. Ф. Гегеля, I. Канта, Ф. В. Шеллінга, А. Сміта, Ф. Кене. Не заперечуючи ролі й значення екон. чинників у житті сусп-ва, первинним вважав духовне. Його ідеалом був хутір як форма практ. втілення ідеї Руссо про гармонійне життя серед природи і як духовний оазис нац. самобутності. К. — перший з укр. мислителів, якому було властиве «екологічне» мислення; він застерігав від захоплення урбанізацією і розриву зв'язків між людиною і природою. Слідом за Г. Сковородою К. обстоював необхідність моральної основи сусп. і н.-т. прогресу та пріоритету звичаєвого права над позитивним. Як мислитель К. виступав проти ототожнення свободи зі свавіллям та анархією, звертав увагу на необхідність сусп. порядку і виховання культури люд. співжиття. Визнаючи роль і значення укр. козацтва в боротьбі за нац. незалежність, водночас рішуче засуджував стихійний, наявний у запорожців анарх. елемент, який становив небезпеку для державності, закладеної Б. Хмельницьким. Вважав, що укр. ідея тільки тоді зможе мати держ.-правовий зміст, коли позбудеться вузькосоціальних обмежень, коли весь укр. народ, усі його соціальні групи і стани, в т. ч. представники «панівного класу», об'єднаються довкола неї.

Тв.: Твори, т. 1-6. Л., 1908-10; Твори, т. 1-2. К., 1989.

Літ.: Дорошенко Д. Пантелеймон Куліш. Ляйпціг, 1923; Кирило-Мефод. т-во, т. 1. К., 1990; Пам'ятки сусп. думки України (XVIII - перша пол. XIX ст.). Хрестоматія. Дп., 1995.

Т. Г. Андрусяк.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]