Навигация
 
п-пасп
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ПАРЛАМЕНТАРИЗМ

(франц.— парламентська система, від — парламент) — система організації державної влади, для якої характерним є визнання провідної або істотної ролі парламенту. Явище П. є історично зумовленим наслідком сусп.-політ, розвитку, генетично пов'язаним з періодом історії, який розпочався європ. революціями 17—18 ст. Однак П. має свою передісторію. Ще в 6 ст. до н. е. в Афінах обирався колег. орган — рада 400 (буле), згодом — рада 500. Представництво встановлювалося від кожної філи (племені), на які ще за часів родового ладу поділялося афінське сусп-во. Установи представн. характеру (виб. установи) утворювалися упродовж усіх періодів існування давньогрец. демократії. Це стосується і політ, історії Давнього Риму.

П. та його передісторія пов'язані саме з виб. політ, представництвом через відповідні органи. Тому не можна до передісторії П. відносити існування у період Середньовіччя сформованих в ін. спосіб влад, інституцій, у рамках яких монархи обговорювали держ. справи (ко-рол. курії, ради князів тощо). За часів феодалізму передісторія П. знайшла вияв у станово-представн. установах, які спочатку частково, а згодом повністю набули виб. характеру. Іноді передісторія П. пов'язується з певними істор. формами безпосередньої демократії. До таких форм, зокрема, відносять віче часів Київської Русі, учасники яких не були обраними представниками. Под. ототожнення безпосеред. (прямої) і представн. демократії є помилковим. У наші дні форми прямої демократії, зокрема референдуми, в теорії нерідко пов'язують з ідеями т. з. плебісцитарної демократії і фактично протиставляють П. На вітчизн. теренах практика виб. політ, представництва через відповідні інституції склалася пізніше — за часів існування Запорізької Січі й Гетьманщини (17—18 ст.). Виб. характер мали і деякі з тодішніх військових рад. Серед представн. інституцій, що діяли на більш-менш пост, основі у той час, треба виділити Генеральну військову раду і раду старшин. Початки ж історії П. в Україні треба пов'язувати з нац. державотворенням, з утворенням під час. нац.-визв. змагань 1917—20 інституцій представн. характеру, які здійснювали держ.-владні функції. Найвідомішою з них була Українська Центральна Рада. Проте вибори членів цих інституцій були непрямими, а представники обиралися від певних політ, і неполітичних орг-цій, різних верств населення (корпоративне, або куріальне, представництво), а також від різних частин території. За рад. часів негативне сприйняття П. на рівні політ.-прав. ідеології супроводжувалося використанням його певних засад у практиці організації представн. органів держ. влади, насамперед найвищої ланки системи цих органів. Новий етап розвитку П. в Україні розпочався з відновленням держ. незалежності (1991). Термін «парламентаризм» набув поширення тільки в 19 ст., але ніколи не використовувався в осн. законах. Уживався у л-рі, в першу чергу, для характеристики держ. ладу, який існував у тогочас. Великобританії. У зв'язку з цим писали про «золотий вік парламентаризму». Згодом термін набув загальноєвроп. визнання. Як його синоніми використовувалися терміни «парламентський режим», «парламентарна (парламентська) держава», «парламентарний лад», «парламентська демократія» тощо. При цьому йшлося виключно про те, що в теорії права називається парламентарними (парламентськими) формами держ. правління. Такий підхід притаманний поглядам на феномен П. багатьох сучасних авторів. Його природу вони пов'язують з особливостями організації та функціонування вищих ланок держ. механізму, з певним характером взаємовідносин законод. і викон. влади, а також з важливою (суттєвою, провідною, активною тощо) роллю парламенту. Однак П. не можна пов'язувати з якоюсь конкретною формою держ. правління. Явище П. притаманне кожній дем. країні, незалежно від прийнятої тут форми правління.

Феномен П. характеризує не тільки д-ву та її механізм. Його природа відбивається у взаємодії д-ви і сусп-ва, в певних рисах останнього. Наслідком такої взаємодії та її передумовою є дем. політ, режим. П. можливий тільки в умовах дем. політ, режиму, а справжня демократія грунтується на реальному П.

Літ.: Шаповал В. М. Конст. право зарубіж. країн. К.. 1997; Шемшученко Ю. С. Укр. парламентаризм: проблеми становлення і розвитку. — Скакун О. Ф. Ідейні витоки укр. парламентаризму. В кн.: Правова д-ва, в. 9. К., 1998; Георгіца А. 3. Сучас. парламентаризм: проблеми теорії та практики. Чернівці, 1998: Укр. парламентаризм: минуле і сучасне. К., 1999; Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світ, досвіду. К., 2000; Журавський В. С. Укр. парламентаризм на сучас. етапі: Теор.-прав. аспект. К... 2001.

В. М. Шаповал



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]