Навигация

 
примус-прон
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ПРИНЦИП ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРІВ МИРНИМИ ЗАСОБАМИ

- принцип заг. міжнар. права, за яким д-ви вирішують спори між собою мир. засобами так, щоб не піддавати загрозі міжнар. мир та безпеку і справедливість. Закріплений у п. 3 ст. 2 Статуту ООН як один з його осн. принципів. Становлення цього принципу пов'язане з прогресом у міжнар. праві щодо заборони застосування сили в міждерж. відносинах, насамперед — з утвердженням принципу незастосування сили або погрози силою. Міжнар. праву з часу його виникнення були відомі мирні засоби вирішення міжнар. спорів, проте лише в Конвенції про мирне врегулювання міжнар. зіткнень, прийнятій Гаазькою конференцією миру 1899, вперше встановлена норма, відповідно до якої д-ви, перед тим як удатися до силового вирішення спору, повинні використати мир. засоби з метою його врегулювання. Наст, кроком, що мав сприяти вирішенню міжнар. спорів мир. шляхом, був Статут Ліги Націй. Члени Ліги дійшли згоди, що в разі виникнення між ними спору, який може призвести до розриву відносин, вони передають його на третейський розгляд або на суд. вирішення, або на розгляд Ради Ліги. Вони також погодилися, що за жодних обставин не вдаватимуться до воєн, дій упродовж 3-місячного строку після рішення третейського суду або суд. постанови, або доповіді Ради Ліги (ст. 12). Отже, положення Статуту Ліги Націй обмежували застосування війни як засобу вирішення спорів і конфліктів між д-вами, однак лише Пакт Бріана—Келлога 1928 про відмову від війни як знаряддя нац. політики проголосив агрес. війну забороненою і містив зобов'язання д-в вирішувати свої спори виключно мир. засобами. Так, згідно зі ст. 2 Пакту сторони визнали, що «врегулювання чи вирішення усіх спорів або конфліктів, незалежно від характеру їх походження, які можуть виникнути між ними, має здійснюватися лише мирними засобами». Зміст П. в. м. с. м. з. відповідно до Статуту ООН випливає з необхідності підтримання міжнар. миру та безпеки як однієї з основополож. цілей ООН, що має досягатися мир. засобами, у згоді з принципами справедливості та міжнар.

права, владнання або вирішення міжнар. спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру (п. 1 ст. 1). Урегулювання міжнар. спорів мир. засобами розглядається Статутом як обов'язок членів ООН (п. З ст. 2, п. 1 ст. 33). Сторони, «котрі беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити спір... мирними засобами на свій вибір» (п. 1 ст. 33). Такий вибір не може бути зроблений односторонньо, а має узгоджуватися сторонами спору. До процедур мир. врегулювання спорів належать: переговори, обслідування, посередництво, примирення, арбітраж, суд. розгляд, звернення до регіон, органів або угод тощо. За Статутом ООН, спір, що загрожує міжнар. миру та безпеці, стосується не лише виключно сторін, які перебувають у конфлікті, а також усіх держав і міжнар. співтовариства в цілому. Зокрема, кожний член ООН може довести до відома РБ ООН або ГА ООН про будь-який спір чи ситуацію, що загрожує підтриманню миру та безпеки (ст. 34 та п. 1 ст. 35). Статут ООН містить також докладні положення стосовно відповідальності й повноважень органів Організації у здійсненні функцій мир. врегулювання, які чітко вказують на те, що вони насамперед пов'язані з підтриманням миру та безпеки (ст. 11, 14, 24, а також глави VI, VII, VIII і XIV). Так, РБ, реалізуючи свою первісну відповідальність за підтримання міжнар. миру та безпеки, «діє відповідно до цілей і принципів Організації Об'єднаних Націй» (п. 2 ст. 24). Под. обов'язок покладається і на ГА, але як вторинна відповідальність у цій сфері. Отже, політ, органи ООН зобов'язані здійснювати мир. врегулювання спорів відповідно до принципів справедливості та міжнар. права. Статут ООН не містить положень про те, що РБ, ГА та ін. політ, органи Організації можуть діяти як примирні, третейські судді або судці. Ці органи залучаються до розгляду найдрібніших деталей і розбіжностей з погляду фактів та права, які існують у кожному спорі. РБ може взяти на себе відповідальність за надання рекомендацій щодо умов урегулювання певного спору відповідно до ст. 39 гл. VII лише тоді, коли останній набуває характеру, що «дійсно загрожує миру». При цьому відповідно до гл. VI вона може надавати сторонам «рекомендації з метою мирного врегулювання спору, якщо всі сторони, котрі беруть участь у спорі, про це її попросять» (ст. 38).

При підготовці рекомендацій стосовно методів і процедур мир. врегулювання РБ або ГА повинні запропонувати власне рішення, обравши найбільш прийнятний метод урегулювання для кожного конкр. випадку, а також визначити засоби, які були б найоптимальнішими для здійснення такого рішення. Політ, органи ООН мають зважати передусім на об'єктивні міркування стосовно обставин та природи кожного спору. Відповідно до п. 2 ст. 36 при виборі методу мир. врегулювання до уваги беруться процедури, які «вже були прийняті сторонами». Статут ООН (п. З ст. 36) встановив також керівний принцип, що грунтується на природі спору, згідно з яким «спори юридичного характеру повинні, як загальне правило, передаватися сторонами до Міжнародного суду». Згідно з гл. VI вибір політ, органами Організації відповід. методу є лише рекомендацією. Виходячи з цього, принцип суверенної рівності сторін та свобода вибору засобів мир. врегулювання мають поважатися. Однак рекомендація щодо конкр. методу мир. врегулювання, включаючи посилання на Міжнар. суд, не вимагає поперед, згоди сторін, що перебувають у спорі. Це підтверджується п. З ст. 27, за яким у рішеннях РБ відповідно до гл. VI та п. З ст. 52 (вирішення місц. спорів за допомогою регіон, угод чи регіон, органів) «сторона, шо бере участь у спорі, повинна утримуватися від голосування». П. в. м. с. м. з. підтверджений у ряді резолюцій ГА ООН, всебічно відображений у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970, Манільській декларації про мирне вирішення спорів 1982, Декларації про запобігання та припинення спорів і ситуацій, які можуть загрожувати міжнар. миру та безпеці, і про роль ООН у цій галузі 1988, а також у багатьох регіон, угодах, у Пакті Ліги араб, держав, Хартії Організації афр. єдності, у Статуті Організації амер. держав, Північноатлантичному договорі 1949 (НАТО). Даний принцип становить важливу частину Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975; з нього ж виходить Конвенція з примирення та арбітражу в рамках НБСЄ 1992.

У Декларації про принципи міжнар. права зазначається, що кожна д-ва зобов'язана утримуватися від погрози силою чи від її застосування «як засобу вирішення міжнародних спорів, у тому числі територіальних спорів і питань, що стосуються державних кордонів». У Заключ. акті НБСЄ уточнюється, що жодне застосування сили або погрози силою не буде використовуватися як засіб врегулювання спорів або питань, які можуть спричинити спори між д-вами. Д-ви повинні прагнути до справедливого вирішення своїх міжнар. спорів «у найкоротший строк». При цьому сторони мають утримуватися від будь-яких дій, що можуть призвести до загострення спору. В Декларації про принципи міжнар. права вказується, що, коли сторони не досягнуть вирішення спору одним з обраних ними засобів, вони повинні прагнути до врегулювання останнього узгодженими між ними мир. засобами.

Літ.: Goodrich Е., Hambro Е., Simons A. P. Charter of the United Nations. Commentary and Documents. N.Y.—London, 1969; Arechaga E. J. International Law in the Past Third of a Century. В кн.: Recueil des Cours. Collected Courses of the Hague Academy of International Law, 1978, t. 159. The Hague, 1979; Междунар. право. M., 2000.

В. Н. Денисов.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   примус-прон   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]