ПРИНЦИПАЛ

(лат. від — перший) — 1) За Дигестами — найвища посад, особа у місті з муніципалітетом. 2) Особа, яка уповноважує ін. особу-агента представляти її або діяти від її імені й за її рахунок у відносинах з третіми особами. Відносини П. й агента виникають з агентського договору, спрямованого на здійснення агентом як юридичних, так і факт, дій, кінцевою метою яких є встановлення договір, зобов'язань між П. і третьою особою. Враховуючи різні способи вступу агента у відносини з третіми особами, розрізняють: названих П. — агент повідомляє про наявність П. і вказує його найменування; неназваних, або явних, П. — тобто таких, про наявність яких відомо третій особі від агента, однак імені П. ця особа не знає; нерозкритих, або прихованих, П., котрі залишаються невідомими для третіх осіб, з якими агент укладає договори від власного імені, і лише після цього третя особа може дізнатися, що вона має справу з агентом. Від особливостей у розкритті сутності П. залежить порядок пред'явлення вимог, що виникають з агентських відносин. Існує відмінність у вирішенні цього питання у прав, системах країн — в загальному праві і в континентальному праві більшості європ. країн. Це стосується відносин з нерозкритим (прихованим) П. За англ. правом, якщо агент був належ, чином уповноважений П. і уклав договір з третьою особою від власного імені, тобто не розкриваючи своєї представн. сутності, виникають дві можливості: право вибору третьою особою і право П. на втручання. Перше означає, що третя особа (покупець) може вибирати, кому пред'явити вимогу: П. чи його агенту. По-друге, нерозкритий П. має право втручатися і пред'являти позов безпосередньо покупцеві. У двох ін. випадках — названого чи неназваного П. — третя особа може пред'являти вимоги тільки до П. Зак-во ряду країн у вирішенні цього питання дещо відрізняється від англ. права. Так, в окремих д-вах існує правило: якщо договір укладено агентом від свого імені, то тільки він, а не П. може пред'являти позови. Осн. обов'язком П. є сплата винагороди агенту. В агент, договорі зазвичай передбачаються не лише право агента на винагороду, а й розмір її та спосіб сплати. За відсутності в договорі таких умов це право передбачається у випадках, коли агент здійснює юрид. дії за рахунок і в інтересах ін. особи у вигляді промислу. За умовами договору право на винагороду, а також строк її сплати залежать від виконання третюю особою укладеної агентом угоди. Право на винагороду, як правило, втрачається після припинення дії агент, договору. Водночас суд. практика окр. країн за певних умов визнає право агента на винагороду і за межами дії агентського договору, зокрема у випадках, коли П. продовжує укладати угоди з особою, з якою уперше було встановлено договірні відносини через посередництво агента. Це т. з. право на винагороду за повторні замовлення, реалізація якого залежить від правил, що існують в різних прав, системах. П. зобов'язаний відшкодувати агенту витрати, пов'язані з виконанням доручення, за умови, що агент діяв у межах наданих йому повноважень. Витрати підлягають відшкодуванню незалежно від того, оплатним чи безоплатним є договір. Особливі правила встановлено, однак, щодо агента, дії якого є його промислом. Такі агенти не мають права на відшкодування витрат, понесених у процесі звичайної комерц. діяльності, якщо тільки договором не передбачено інше. П. зобов'язаний також відшкодувати агенту збитки, пов'язані з перешкодами в одержанні винагороди, які можуть виникнути у зв'язку з порушенням П. своїх зобов'язань за укладеним договором. Л

Літ.: Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика междунар. торговли. М., 1993; Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс междунар. торг. права. Минск, 2000.

С. П. Коломацька.