Навигация

 
р-регл
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

РАДА БЕЗПЕКИ ООН

(Security Council of the UNO, Conseil de securiti de l'ONU), РБ ООН - постійно діючий орган Організації Об'єднаних Націй, на який згідно зі ст. 24 Статуту ООН покладена гол. відповідальність за підтримання міжнар. миру і безпеки. Належить до гол. органів ООН. Відповідно до ст. 23 Рада Безпеки складається з 15 членів ООН, у т. ч. 5 пост, членів [Великобританія, Китай, Росія (до грудня 1991 - СРСР), СІНА і Франція] та 10 непостійних, які обираються Генеральною Асамблеєю ООН, що приділяє особливу увагу мірі участі членів Організації у підтриманні міжнар. миру і безпеки та в досягненні інших її цілей, а також у справедливому геогр. розподілі (до 1963 було 6 непост, членів РБ). Нині обрання не-пост. членів відбувається за геогр. критерієм: для Африки та Азії — 5, для Сх. Європи — 1, для Лат. Америки — 2, для західноєвропейських та ін. держав — 2 (згідно з резолюцією ГА ООН від 17.XII 1963). Непост, члени РБ обираються на дворіч, строк. Україна тричі була непост, членом РБ: у 1948-49, 1981-82, 2000-2001. Функції та повноваження РБ ООН будуються за осн. принципом гол. відповідальності Ради - підтримання міжнар. миру і безпеки. За ст. 24 Статуту ООН члени Організації не лише покладають цю відповідальність на Раду, а й погоджуються на те, щоб вона при здійсненні своїх обов'язків діяла від їхнього імені. Будь-які рішення РБ з даного питання повинні розглядатися як дії Організації в цілому. Відповідно до ст. 25 члени ООН визнають відповідальність РБ і підкоряються зобов'язанням, встановленим нею. Однак ступінь зобов'язаності членів Організації за цією статтею ніколи не був остаточно визначений. Досить поширеним є погляд (він випливає з практики діяльності РБ), що дана стаття не зобов'язує членів ООН визнавати і виконувати рекомендації, які РБ може приймати відповідно до розд. VI Статуту (ст. 36 і 37). Такі рекомендації не мають обов'язкової сили на тій підставі, що вони лише закликають сторони, які перебувають у спорі, врегулювати його мир. засобами відповідно до ст. 33. Водночас ці рекомендації можуть вплинути на ситуацію внаслідок їх морального значення як вираження світової думки. Однак, коли Рада здійснює свої повноваження відповідно до розд. VII, то вона може приймати рішення, які члени ООН зобов'язуються визнавати і виконувати (ст. 40—42). Рішення Ради стосуються однаково і тих, хто голосував за них, і тих, хто голосував проти, так само і тих членів, які, не будучи представленими в Раді, не голосували взагалі. Гол. відповідальність РБ, однак, не є виключною, оскільки, згідно зі Статутом ООН, ГА ООН несе власну відповідальність за підтримання міжнар. миру і безпеки. Заг. повноваження, надані РБ для виконання її обов'язків, встановлені в розд. VI, VII, VIII і XII. Згідно з широко визнаним тлумаченням Рада на виконання своїх обов'язків може здійснювати також ін. повноваження, сумісні з цілями та принципами Статуту, хоча це не означає, що вони розглядаються як необмежені. Відповідно до ст. 27 Статуту кожний член РБ має один голос. Рішення з питань процедури приймаються не менш як 9 голосами з 15 членів

Ради. Для прийняття рішень з усіх ін. питань, тобто з питань сутності, також необхідно 9 голосів, включаючи голоси всіх пост, членів Ради. Це — правило «одностайності великих держав», яке часто називається правом вето. Всі 5 пост, членів у різний час застосовували право вето. Якщо пост, член не підтримує рішення, але не бажає блокувати його прийняття шляхом застосування вето, він може утриматися. Таке утримання при голосуванні не розглядається як вето.

РБ ООН має право розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, що може призвести до міжнар. незгод між двома або більше країнами (ст. 34). При поданні скарги до Ради щодо загрози миру вона насамперед рекомендує сторонам дійти згоди мир. шляхом. У окр. випадках Рада сама проводить розслідування і здійснює посередництво. Вона може призначати спец, представників або просити Ген. секретаря ООН надати добрі послуги. В ряді випадків Рада може встановити принципи мир. врегулювання спору. Якщо конфлікт призводить до воєн, дій, РБ ООН намагається якомога скоріше покласти їм край. Рада може приймати рішення про примус, заходи, екон. санкції (такі, як ембарго на торгівлю) або колект. воєнні дії. Вона може направляти ЗС ООН для підтримання миру і безпеки з метою послаблення напруженості в рамках конфлікту і роз'єднання військ ворогуючих сторін, сприяючи цим створенню умов для мир. розв'язання конфлікту. Від 1992 бл. 12 тис. військовослужбовців ЗС та працівників органів внутр. справ України брали участь у миротв. місіях ООН в Афганістані, Боснії та Герцеговині, Грузії, Конго, Косою, Лівані, Сх. Тиморі, Сьєрра-Леоне і Хорватії. Умови участі укр. миротв. контингентів у відповід. операціях регламентуються Законом «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» (1999). Передбачено порядок направлення підрозділів ЗС України до ін. держав, визначено умови тимчас. перебування таких підрозділів на тер. цих держав, принципи їх формування, організацію підготовки та гарантії соціального захисту військ, і цив. персоналу, членів їх сімей. Україна є ініціатором прийняття Конвенції про безпеку персоналу ООН та пов'язаного з нею персоналу 1994. Статут ООН визначає такі повноваження РБ: підтримувати міжнар. мир і безпеку відповідно до цілей та принципів ООН (ст. 24); розслідувати будь-які спори або ситуації, які можуть спричинити міжнар. незгоди (ст. 34); рекомендувати методи врегулювання таких спорів або умови їх вирішення (ст. 36); розробляти плани створення системи регулювання озброєнь (ст. 26); визначати випадки наявності загрози миру або актів агресії і рекомендувати заходи щодо їх врегулювання (ст. 39); закликати членів Організації з метою запобігання або припинення агресії застосовувати екон. санкції та ін. заходи, не пов'язані з використанням ЗС; використовувати воєнні дії проти агресора з метою відновлення порушеного миру і безпеки (ст. 41, 42); розробляти рекомендації щодо прийому нових членів Організації та умови, на яких д-ви можуть стати учасницями Статуту Міжнар. суду (МС) ООН (п. 2 ст. 4); давати рекомендації ГА ООН щодо призначення Ген. секретаря ООН та разом з ГА ООН обирати судців МС ООН (ст. 97 Статуту ООН та п. 1 ст. 4 Статуту МС ООН); подавати щорічні й спец, доповіді ГА ООН (п. З ст. 24). Крім того, згідно зі ст. 5—6 Статуту ООН, за рекомендацією РБ ООН Ген. Асамблея ООН може призупиняти здійснення прав і привілеїв, які належать д-ві як члену Організації, коли проти неї Радою були застосовані дії превентивного або примус, характеру. Держава — член ООН, яка систематично порушує принципи Статуту, може бути виключена з Організації рішенням ГА ООН за рекомендацією РБ.

Згідно зі ст. 43 Статуту ООН усі члени Організації зобов'язані надавати в розпорядження РБ на її вимогу та відповідно до спец, угоди ЗС допомогу і засоби обслуговування, необхідні для підтримання міжнар. миру і безпеки. Рада Безпеки організована так, щоб юна могла функціонувати безперервно, і кожна держава — член Ради повинна постійно мати свого представника при центр, установах ООН. Рада може збиратися не лише в центр, установах, а й у будь-якому ін. місці, якщо юна вважатиме це необхідним (ст. 28). Держава — член ООН, не представлена в РБ, може брати участь, без права голосу, в обговоренні будь-якого питання, коли Рада вважає, що інтереси цієї д-ви спеціально зачеплені (ст. 31). Як держави — члени Організації, так і д-ви, що не є її членами, запрошуються брати участь, без права голосу, в обговоренні Радою спору, якщо вони є сторонами в цюму спорі. Щодо д-ви, яка не є членом Організації, РБ ООН встановлює умови, на яких юна може взяти участь в обговоренні питання (ст. 32). Під час «холодної війни» здійснення РБ своїх повноважень відповідно до положень розд. VII Статуту фактично було паралізоване. При застосуванні РБ цих повноважень США та СРСР (д-ви, що протистояли одна одній протягом десятиліть) широко використовували право вето, блокуючи прийняття Радою зобов'язуючих рішень до порушників миру і безпеки. Лише після закінчення «холодної війни» наприкінці 80-х pp. 20 ст. РБ ООН стала спроможною здійснювати свої повноваження відповідно до розд. VII Статуту ООН.

Літ.: Фердросс А. Междунар. право. М., 1959; Goodrich L. М., Hambro Е., Simons A. P. Charter of the United Nations. Commentary and Documenjs. N.Y.—London, 1969; Основные сведения об ООН. H.-И., 1985; Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом. X., 2000; Головування України в Раді Безпеки ООН. К., 2001.

В. Н. Денисов.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   р-регл   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]