Навигация
 
регрес-рибак
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

РЕЖИМ ПОЛІТИЧНИЙ

- сукупність способів та методів здійснення політичної влади. Тісно пов'язаний з поняттям держ. режиму. Стосується насамперед сучас. д-ви, хоча його певною мірою можна застосовувати і для характеристики ін. істор. типів д-ви. Зокрема, за часів Давньої Греції владарювання в різних полісах здійснювалось у режимах тогочас. демократії і деспотії.

Сьогодні не існує універсальної класифікації Р. п. Вітчизн. автори зазвичай виділяють демократичний, авторитарний і тоталітарний режими. Всі ці три види Р. п. є певними абстракціями, адже держ.-політ. життя кожної країни має свої особливості. Досить звичайною є ситуація, коли наявні ознаки двох із названих видів Р. п. — демократичного і авторитарного або авторитарного і тоталітарного. Багатоваріантність явища Р. п. у конкр. країнах зумовлює можливості більш докладних класифікацій, які звичайно пропонуються представниками політологічної (політичної) науки. В основу класифікації Р. п. на демократичний, авторитарний і тоталітарний покладено певні критерії. Лише частина з них відображена в конституціях і зак-ві. Насамперед, це створення різних юрид. засобів для реалізації гарантованих д-вою прав та свобод людини і гр-нина або лише форм, декларування прав та свобод і навіть нехтування ними на практиці, забезпечення умов для ідеол. та політ, плюралізму або його обмеження чи встановлення відповід.

монополії, побудова держ. механізму на засадах поділу влади або відмова від цих засад. Наявність або відсутність цих та деяких ін. ознак (критеріїв) Р. п. може бути визначена не лише шляхом аналізу прав, норм, а й практикою їх застосування. Ін. критерії загалом — поза межами прав, регулювання. Зокрема, це методи здійснення держ. владарювання, особливості політ, і прав, культури. Тому Р. п. не може бути вичерпно відображений у конституціях і зак-ві. І навіть у разі його якогось конст. оформлення він не завжди адекватний практиці відповід. правозастосування. При цьому з об'єктив, причин в осн. законах у тій чи ін. формі декларується виключно дем. режим. Сам термін «політичний режим» не застосовується у конст. текстах, що засвідчує його відносну значущість для юрид. оцінки держ. владарювання. Винятком є хіба що положення ст. 5 конституції Єгипту: «Політичний режим Арабської Республіки Єгипет грунтується на багатопартійній системі в межах основних принципів єгипетського суспільства, визначених конституцією». Звичайно вже у перших статтях осн. законів міститься заг. визначення д-ви як демократичної. Однак це не може розглядатися як підтвердження існування демократії хоча б через загальність і абстрактність відповід. положень, наявних у конституціях незалежно від Р. п., що існують у конкр. країнах.

Про оформлення демократичного Р. п. можна також говорити за змістом окр. положень новіт. конституцій, прийнятих після Другої світової війни. Реакцією на події, що супроводжували війну, та на її наслідки було визнання пріоритетності прав людини і посилення уваги до засобів їх захисту. В конст. праві це відбилось у закріпленні нових підходів до взаємовідносин д-ви та індивіда. «Гідність людини недоторканна. Поважати і захищати її — обов'язок будь-якої влади», — зазначено в ст. 1 осн. закону ФРН. Под. положення наявні в конституціях, прийнятих у ряді т. з. постсоц. і пострад. країн. «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності д-ви. Д-ва відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави», — зафіксовано в ст. З Конституції України. Про відповідні найвищі цінності йдеться у конституціях Білорусі, Грузії, Казахстану, Македонії, Молдови, Росії, Туркменістану, Узбекистану і Хорватії. В Азербайджані забезпечення прав та свобод людини і гр-нина визнане найвищою метою д-ви, в Албанії у такому ж контексті сформульовано одну з основ д-ви, а в Болгарії — її найвищий принцип.

Особливістю конст. оформлення демократичного Р. п. у деяких країнах є декларування ідеал, і політ, плюралізму. Вперше принцип політ, плюралізму був зафіксований у конституціях Португалії та Іспанії, прийнятих у 70-х рр. 20 ст. Ці конституції засвідчили новий етап держ.-прав. розвитку цих країн, якому передувало їхнє існування в умовах недем. режимів. Своєрід. реакцією на попередню практику сусп.-політ, і держ. життя було декларування політ, плюралізму в конституціях, прийнятих у постсоц. і пострад. країнах. Іноді політ, плюралізм прямо протиставляється режимові, що існував раніше: «Демократія в Республіці Молдова здійснюється в умовах політичного плюралізму, несумісного з диктатурою і тоталітаризмом» (ст. 5 конституції Молдови).

Принцип політ, плюралізму передбачає, зокрема, свободу утворення і діяльності політ, партій. У конституціях Вірменії, Росії та Хорватії застерігається багатопартійність. Водночас забороняється будь-яка узурпації держ. влади, поєднання держ. і парт, інститутів, утворення в держ. органах парт, орг-цій тощо. В Польщі заперечується існування політ, партій та ін. громад, орг-цій, які «звертаються у своїх програмах до тоталітарних методів» (ст. 13 конституції). Принцип політ, плюралізму доповнюється вимогою ідеал, плюралізму, за якою, зокрема, будь-яка ідеологія не може визнаватися державною або обов'язковою.

В Конституції України відповідні положення викладені в ч. 1, 2 ст. 15: «Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова». За змістом ч. З ст. 37 не допускається утворення і діяльність орг. структур політ, партій, зокрема в органах викон. та суд. влади, в держ. установах і організацій. Характер Р. п. певною мірою зумовлений компетенційними зв'язками, що існують між «поділеними владами». Принцип поділу влади задекларований майже в усіх осн. законах, прийнятих у постсоц. і пострад. країнах. Визначенню Р. п. може слугувати аналіз особливостей форми держ. правління в конкр. країні з урахуванням практики реалізації повноважень вищих органів д-ви. Дем. режим об'єктивно є реальним за умов збалансованого співвідношення між законод. і викон. владою, збереження за парламентом вагомої ролі у здійсненні держ. владарювання.

Літ.: Арон Р. Демократия и тоталитаризм. М., 1993; Конституції нових держав Європи та Азії. К, 1996; Чир-кин В. Е. Основы сравнительного государствоведения. М., 1997; Конституции государств Европейского Союза. М., 1999.

В. М. Шаповал.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]