Навигация
 
сег-сир
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

СЕРБІЯ

Республіка Сербія) — республіка в складі держ. об'єднання Сербія і Чорногорія. Розташована в центр, і пн. частинах Балкан, п-ва. Тер. — 88,4 тис. км2. Нас. — 10,5 млн. чол. (2003, оц.): серби (66,2 %), албанці (17 %), угорці та ін. Столиця — м. Белград. До складу С. входять 2 авт. краї: Воєводина та Косово і Метохія. Осн. адм. одиниця — община. Офіц. мова — сербська. Грош. одиниця — динар. У 7 ст. слов'ян, племена, з яких пізніше утв. серб, народність, оселилися у районі річок Зх. Морави, Ібара і Лима. На поч. 9 ст. вони об'єдналися, сформувавши першу серб, д-ву, центром якої стало селище Рашка; тому і д-ва була названа Рашкою. В 10 ст. вона стала князівством, яке визнала Візантія. За правління вел. жупана Стефана Немані (1168—96) Рашка розширилася, зміцніла і дістала назву «Сербія». За правління (1196—1228) його сина Стефана Першовінчаного Неманича у 1217 С. стала королівством. З династії Неманичів найбільше відомий Стефан Душан (правив у 1331— 55). Він поширив свою владу на Македонію, Зету, Іллірію, Епір, Фессалію. 1346 його короновано царем сербів і греків. 1349 він видав збірник законів С. (див. Законник царя Стефана Душана). Згодом серб.-грец. царство почало розпадатися. Після поразки серб, війська у червні 1389 у битві з турками на Косовому полі С. поступово занепала і як незалежна д-ва перестала існувати 1459, підпавши під владу Осман. імперії.

Відродження серб, д-ви пов'язане з успішними повстаннями проти тур. влади (1804—13 і 1815). Участь С. у рос.-тур. війнах 1806—12 і 1828—29 на боці Росії забезпечила сприятл. міжнар. умови для розвитку серб. визв. руху (див. Бухарестський мирний договір 1812, Акерманська конвенція 1826, Адріанопольський мирний договір 1829). Указами 1830 і 1833 тур. султан проголосив С. самовряд. князівством у складі Осман. імперії. 1835 Скупщина прийняла першу конституцію С. Центр, органами стали: князь, Держ. рада і Нар. скупщина. Законод. і викон. влада належала князю і Держ. раді. Скупщина (100 старійшин) могла схвалювати або відхиляти рішення князя і Держ. ради. 1838 тур. султан вніс зміни до проекту нової конституції князівства і ввів її в дію — т. з. Турецький статут. У ній не згадувалося про Нар. скупщину. Лише згідно з новою конституцією, прийнятою 1869 замість «Турецького статуту», Нар. скупщина була визначена як законодавчий орган (нарівні з князем). Повну держ. незалежність С. було надано згідно з рішенням Берлінського конгресу 1878. Від 1882 С. — королівство.

Після закін. Першої світ, війни 1914—18 і розпаду Австро-Угор. імперії на підставі Корфської декларації 1917 в Белграді 1 .XII 1918 було проголошено утворення унітар. д-ви — Королівства сербів, хорватів і словенців. До її складу, крім С. та Чорногорії, увійшли слов'ян, землі кол. Австро-Угорщини (теперішні Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина). 1929 ця д-ва була перейм, на Королівство Югославія з 9 провінціями (бановинами). На тер. С. було утв. Моравську і Дунайську бановини. Під час Другої світ, війни Югославія, у т. ч. С, була окупована нацист. Німеччиною та її сателітами. Друга сесія Антифаш. віче нар. визволення Югославії (лист. 1943) визнала право сербів на відродження С. у складі майб. Федерат. Народної Республіки Югославії (ФНРЮ). Згідно з Декларацією, яка проголосила утворення ФНРЮ (лист. 1945), її конституцією (січ. 1946) і конституцією Народної Республіки Сербії (січ. 1947) С. стала однією з 6 республік Федерації. До її складу на правах автономії увійшли Воєводина і Косово та Метохія. С. залишалась у складі Югославії до її розпаду (1992).

27.IV 1992 скупщини С. та Чорногорії на спільному засіданні проголосили утворення третьої Югославії — Союзної Республіки Югославії (СРЮ). С. зберегла свою конституцію 1990. У зв'язку з конфліктом між албанцями і сербами (1998—99) в авт. краї Косово і Метохія, складовій частині С, з 1999 запроваджено управління ООН. 14. V 2002 у Белграді вище керівництво С, Чорногорії та СРЮ підписало угоду про принципи відносин С. та Чорногорії у рамках держ. співдружності — «Вихідні основи перебудови відносин Сербії та Чорногорії». Від 4.ІІ 2003 С. є складовою частиною держ. об'єднання Сербія і Чорногорія.

Літ.: Історія південних і зх. слов'ян. К.. 1987; Ницовигу. Уставни paзвoj Србиіе. Београд, 2000.

М. Р. Вулевич.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]