Навигация
 
сис-сміт
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

СЛОВО ПРО ЗАКОН I БЛАГОДАТЬ

«О законе Моисеем даньем, и о благодати и о истине в Иисус Христомъ бывшим и како закон огьиде, благодать (же) и истина всю землю исполни, и въра в вся языки простреся, и до нашего языка руського, и похвала кагану нашему Владимеру, от него же крещены быхом и молитва к Богу от всеа земли нашеа» — пам'ятка давньоруської сусп. і політ.-прав, думки. Авторство «Слова», проголошеного як проповідь у Десятинній церкві в Києві з прославленням кн. Володимира Великого (між 1037 і 1043, не пізніше 1050), належить Іларіону, який у 1051— 54 був київ, митрополитом (висвячений за підтримки кн. Ярослава Мудрого). Поняття «закон» вживається у «Слові» як теологічна, а також як юрид. категорія. Закон, на думку Іларіона, призначений регулювати вчинки індивідів чітко визначеною у ньому чужою волею (у даному випадку — божественним приписом). Закон — це перша сходинка у розвитку сусп-ва, «передтеча і слуга Благодаті та істині». Автор «Слова» першим у давньорус. прав, думці обгрунтував первісноутопічне христ. гасло про відмирання закону на певному етапі розвитку людства. У законі «людство тісниться», він є «лише тінню», «світлом місяця, коли сонце не засяяло». Ось чому закон, виконавши свою істор. роль у вихованні «людського єства», вимивши його як «брудну посудину», невідворотно поступається місцем благодаті — істині. Очистившись через обряд хрещення, люд починає «у благодаті вільно ходити», «благодаттю підноситись», а «закон відходить». Автор схвалює діяльність кн. Володимира не тільки за хрещення Русі, яка перетворилася після цього на могутню авторитетну д-ву для «усіх чотирьох кінців землі», а й за те, що князь правив д-вою «правдою, мужністю і смислом». Іларіон був прихильником спадкоєм. монархії. Водночас виступав проти свавільного управління у Київ. Русі. Мова твору — церковнослов'янська, високого стилю.

Літ.: Горский А. В. Памятники дух. л-ры времен вел. князя Ярослава. М., 1844; Молдован А. М. «Слово о законе и благодати» Иллариона. К., 1984; Іларіон. Про закон і благодать. «Київ, старовина», 1992, № 1; Миронен-ко О. М. Проблема прав і свобод людини в українській богосл. думці доби середньовіччя. К., 1995; Нікітенко Н. М. Коли й де Іларіон виголосив своє «слово»?

В кн.: Могилян. читання. К., 2002.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]