Навигация
 
т-тех
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ТЕОКРАТІЯ

(грец. Від — Бог і — сила, влада) — боговладдя. Існує у двох осн. формах: як ідея і як соціальна реальність. Теократ. ідея є політиз. віровченням, заснованим на тому, що царства Божого, істинного правопорядку, можна досягти лише завдяки гол. ролі церкви і верх, священнослужителів у держ. житті. В Т. керівними засадами є не індивід, воля окр. людей, а найвищий, божеств, першопочаток, або воля провидіння, яка через церк. ієрархів проникає у всі сфери держ. життя, підпорядковує їх собі й веде д-ву шляхом, найкращим з усіх можливих, тому що його означив сам Бог. Зазвичай теократ. ідеї розвивалися у межах віровчень, у багатьох з яких домінували уявлення про найвище, ідеальне (райське) сусп-во, в якому люди живуть під безпосеред. божеств, керівництвом у повній гармонії з Божою волею. Тут панує добро, справедливість, немає жодних люд. вад. Рай вбачали в подіях минулого або, навпаки, у віддаленій перспективі майбутнього людства, де він набуває образу «царства Божого», «золотого віку», «царства сина людського», яке є кінцевою метою історії. Теократ. ідея здатна об'єднати людей вірою у найвищу справедливість, усвідомленням і глибинним відчуттям причетності до найвищих, надособистісних першопочатків буття. Ця ідея надихає індивідів на служіння найвищій правді, що виходить від Бога. Однак людина як породження двох світів — метафізичного і фізичного — поєднує у собі такі риси, які перешкоджають повному втіленню теократ. ідеї на практиці. Інстинкти, афекти, бажання збивають її з істинного шляху, підштовхують до безодні гріхів. Це змушує д-ву посилювати вплив на індивіда. Т. не може існувати без реліг.-нормат. регулювання. Реліг. відносини влади виникають лише тоді, коли є реліг. норми, що встановлюють моделі належного і забороняють зразки гріховної поведінки. Залежно від форми вираження Божої волі Т. може бути безпосередньою, за якої божеств, установлення не зафіксовані в писем. джерелах, а їх виражають представники (посланці) Бога усно, і представницькою, для якої є характерним вираження норм божеств, закону в писаннях, священних книгах тощо. Т. як соціальна реалія — це форма держ. правління, за якої владу зосереджено у духівництва або глави церкви. В такому розумінні поняття «теократія» уперше було вжито давньоєвр. істориком Й. Флавієм (37—95) стосовно держ. устрою Іудеї, де з 5 по 1 ст. до н. е. влада належала жерцям на чолі з першосвящеником. Теократ. організація відносин влади передбачає наявність інститутів управління і контролю, які з допомогою норматив, засобів забезпечують життєдіяльність колективів людей, охороняють порядок, вирішують конфлікти і спори. Однією із найістотніших властивостей теократ. спільноти, яка відрізняє її від ін. реліг. об'єднань та їхніх союзів, є можливість легітимного примусу підвлад. індивідів. Т. — це реліг. влада, заснована на силі, внаслідок чого її невід'єм. атрибутом є право на самост. юрисдикцію, яку здійснюють реліг. лідери або авторитети. Т., як і демократія, аристократія тощо, є формою правління. Відома у кількох варіантах. Це може бути і д-ва, де влада монарха розглядається як реальне, земне втілення волі Бога (богів). Такими були д-ви Давнього Сходу. В ін. випадках виразниками Божої волі виступали жерці, церк. ієрархи. Монарх вважав своїм обов'язком виконувати їхні приписи (напр., у давньому Іудейському царстві).

Т. можна класифікувати за реліг. підставами. Залежно від особливостей пануючої релігії їх поділяють на: монотеїстичні (Арабський халіфат, Ватикан, Іран) і політеїстичні (д-ви і племінні союзи доколумбової Америки, теокр. д-ви Давнього Сходу та ін.), етнічні (давньоєгипетська Т., іудейська, Т. інків, майя) і транснаціональні — християнська, мусульманська, буддійська та ін. Реально існуючі (або такі, що існували) Т. у своїх осн. рисах дуже відрізняються від ідеалу теократ. прагнень — царства Божого. В Т., як свідчить істор. досвід, нерідко здійснювались украй жорсткі форми панування і покори.

Літ.: Салыгин Е. Н. Теократ. гос-во. М., 1999; Бачинин В. А. Морально-прав. философия. X., 2000.

В. І. Тимошенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]