Навигация
 
тот-тяж
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ТЮРМА

(від давньонім. turm, старофранц. torn — коло, розташування, розміщення), в'язниця — місце (установа, будівля) відбування покарання, пов'язане з ізоляцією засудженого від сусп-ва. Про місця ув'язнення згадується в істор. та нормат.-прав. джерелах найдавніших часів. Тюремне ув'язнення застосовувалося в Китаї ще за 2600 до н. е. Спочатку Т. використовувалася як місце тримання ув'язнених (злочинців, військовополонених, боржників) або як місце їх допиту та виконання тілесних покарань. Перебування у Т. було тимчасовим — до з'ясування вини чи до початку екзекуції. Згодом ув'язнення у Т. стало мірою запобіжного заходу до розгляду справи в суді. Таке ув'язнення супроводжувалося накладанням кайданів, приковуванням до стіни у підвальних приміщеннях держ., оборонних споруд (замків, веж тощо). За Середньовіччя широко практикувалося тримання полонених, боржників, злочинців у монастир, келіях, баштах фортець, замків, міських ратуш. З 16 ст. тюремне ув'язнення застосовується як основний і як додатковий види покарань.

Першою Т., що використовувалася як місце відбування покарання у вигляді позбавлення волі, була в'язниця в Лондоні (house of correction — виправний будинок), збудована 1550. В 17 ст. у країнах Зх. Європи стали дедалі частіше застосовувати тюремне ув'язнення, почали розрізняти його види, ввели систему строків покарання. 1775 в англ. м. Генті споруджено першу Т., завданням якої стало виправлення засуджених осіб. З визначенням випр. функції Т. як місця позбавлення волі виокремилися види режимів тюрем, тримання, що грунтувалися на класифікації засуджених за їх віком, статтю, сусп. занедбаністю і небезпечністю, фахом тощо. Відтоді виділилося і кілька напрямів дослідження тюрем, проблем, які стали базою розвитку самост. галузі юрид. науки — тюрмознавства (див. Пенітенціарія у Доповненнях до т. 6). Предметом її вивчення є, зокрема, проблеми тримання засуджених у Т., їх класифікація, умови тримання залежно від режиму ув'язнення, матеріального та мед. забезпечення засуджених. Історія Т. в Україні має свої особливості. Ще за доби Київської Русі застосовувалося «ув'язнення в поруб», але не як покарання, а як попереднє тримання під вартою. Саме так тюремне ув'язнення використовували аж до 16 ст. Моск. Судебник 1550, Статути Великого князівства Литовського (зокрема Волинський статут 1566) уперше визначили тюремне ув'язнення як окр. вид покарання — основний і додатковий. Призначалося воно за вчинення тяжких злочинів, якщо засуджений не визнавав своєї вини. Зокрема, за розбій і душогубство (вбивство) тюремне ув'язнення було альтернативою смертній карі. Згодом тюремне ув'язнення практикувалося ширше. В Соборному уложенні 1649 Моск. д-ви вже вказувалися строки тримання у Т. і правила, що визначали умови тюрем, ув'язнення. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 (в ред. 1885) Рос. імперії, до якої входили і укр. землі, передбачало більш розширену систему тюрем, ув'язнення, що зумовлювалося потребами д-ви у дешевій роб. силі та зростанням кількості засуджених за політ, злочини. Дальші зміни в застосуванні тюрем, ув'язнення визначали його наст, розвиток до поч. 20 ст. Уряди УНР, Укр. Д-ви та ЗУНР до вирішення проблеми щодо реформування системи виконання крим. покарань підійти не встигли. Певні кроки в цьому напрямі були зроблені лише за часів Директорії УНР. 30.VII 1919 С. В. Петлюра затвердив тимчасовий Статут внутрішньої служби, в розд. XII якого висвітлювалися питання організації ув'язнення. Деякі питання виконання покарань були регламентовані також Законом «Про судочинство в штабних судах» від 4.VIII 1920. У нормат.-прав. актах рад. України, що регулювали діяльність пенітенціарної системи в період з 1919 по 1936, термін «тюрма» не вживався. Не містив його і Виправно-трудовий кодекс УСРР 1925. Фактично функції Т. виконували передбачені цим кодексом ізолятори спец, призначення. У них тримали: засуджених до позбавлення волі з суворою ізоляцією; осіб, які не належали до класу трудящих і «вчинили злочин внаслідок класових звичок, поглядів або інтересів»; осіб, які належали до класу трудящих, проте визнані судом особливо небезпечними для республіки або переведені в порядку дисциплінарного стягнення з інших випр.-трудових установ (ст. 26).

За рад. влади поняття Т. уперше було використано у пост. ЦВК і РНК СРСР «Про доповнення "Основних засад кримінального законодавства Союзу РСР та союзних республік"» від 8.УІІІ 1936. Відповідно до цієї постанови Верх. Суд СРСР, верх, суди союз, республік, крайові та обл. суди, залізнич. та воднотрансп. суди і військ, трибунали щодо осіб, засуджених за найбільш небезпечні злочини, могли призначати позбавлення волі у вигляді ув'язнення в Т.; органи НКВС мали право в дисциплінар. порядку переводити в Т. осіб, які відбували покарання у випр.-труд, таборах та випр.-труд, колоніях і систематично порушували розпорядок тримання, здійснювали втечі тощо. У період Вел. Вітчизн. війни 1941—45 установи тюрем, типу (строкові та слідчі Т.) були окр. підсистемою випр.-труд, установ. Зокрема, вони виконували функції слідчих ізоляторів як місця поперед, ув'язнення. Після 1956 розпочалася поступова реорганізація випр.-труд, таборів з перетворенням їх на випр.-труд, колонії і Т. 21.УІІ 1961 Президія ВР УРСР затвердила Положення про виправно-трудові колонії та тюрми, яке визначало особливості умов і порядок відбування покарання у Т. Прийняті Президією ВР СРСР «Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР та союзних республік» (11.VII 1969) окреслили напрями дальшого реформування системи виконання покарань і стали базою для прийняття ВТК УРСР 1970. У ньому Т. визначалась як вид випр.-труд, установ (ст. 12), в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення: особливо небезпечні рецидивісти; особи, які досягли 18-річного віку і вчинили особливо небезпечні держ. злочини; особи, які досягли 18-річного віку і вчинили тяжкі злочини й засуджені за них до позбавлення волі на строк більше 5 років; особи, переведені з випр.-труд. установ за підставами, передбаченими ст. 23, 24, 25, 47 цього кодексу (ст. 17). Після проголошення незалежності України були внесені зміни до ВТК 1970 (в січні 1992). Кодекс отримав нову назву — Виправно-трудовий кодекс України. В лютому 2000 перелік осіб, яких передбачалося тримати у Т. (ст. 17), було доповнено особами, засудженими до довіч. позбавлення волі, та особами, яким покарання у вигляді довіч. позбавлення волі замінено на позбавлення волі на певний строк.

У липні 2001 після реформи крим. законодавства України до ВТК були внесені певні корективи, зокрема змінено перелік категорій засуджених, що трималися у Т. (з кодексу було вилучено категорію особливо небезпечних рецидивістів).

У Кримінально-виконавчому кодексі України 2003 термін «тюрма» не вживається. Осн. напрямом реформування пенітенціар. системи України є обмеження практики застосування позбавлення волі як виду покарання і, зокрема, приведення умов тримання засуджених в установах виконання покарань до вимог, визначених у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув'язненими 1955, Мінімальних стандартних правилах ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») 1985, Європейських пенітенціарних правилах 1987.

Літ.: Фойницкий И. Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. СПб., 1889; Познышев С. В. Основы пенитенциар. науки. М., 1923; Гернет М. Н. История цар. тюрьмы, т. 1—5. М., 1951-1956; Сов. исправитель-но-труд. право. Общая часть. Рязань, 1987; Badinter R. La prison republicaine. Paris, 1992; Таганцев H. С. Рус. уголов. право, т. 2. М., 1994; Права людини і профес. стандарта для працівників міліції та пенітенціар. установ у док-тах міжнар. організацій. Амстердам—К., 1996; Фуко М. Наглядати й карати. Народження в'язниці. К., 1998; Хрестоматія з історії пенітенціар. системи України, т. 1. К., 1998; Крим.-викон. право України (Загальна та Особлива частини). К., 2002; Petit J.-C, Faugeron С, Pierre M. Histoire des prisons en France, 1789-2000. Toulouse, 2002.

А. А. Музика, В. M. Пуйко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]