Навигация
 
х
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ХАНЬ ФЕЙ

(288 або 280 до н. е., царство Хань - 233 або 230 до н. е., царство Цінь) — давньокитайський мислитель, філософ права. Фундатор давньокит. філософії права, систематизатор теор. системи легізму. Походив з аристокр. родини. Вчився у Сюнь Цзи, виховувався на ідеях трьох течій легізму: Шан Яна (принцип «фа»: закони та приписи — основа держ. управління), Шень Бухая (принцип «шу»: фундамент управління — хитрість монарха, вміння приховувати свої дії і наміри), Шень Дао (принцип «ші»: стрижень держ. управління — сила й авторитет влади). Свої прав, і політ, погляди X. Ф. виклав у працях: «Нарікання самітника» (235 до н. е.), «П'ять паразитів» (234 до н. е.), «Хань Фей цзи» (складалась учнями і послідовниками X. Ф. після його смерті у численних редакціях). Синтезувавши різні напрями легізму та поєднавши їх з філософією даосизму, X. Ф. створив власну політ.-прав, ідеологію на основі розуміння сили і права як найвищого мистецтва держ. управління (режиму сх. деспотії), єдиного шляху до утворення могутньої централіз. д-ви, обмеження надмірних прав бюрократії. Фундаментом деспотії, за X. Ф., є «три елементи» (дотримання закону, наявність влади і мистецтво управління) та «два важелі» (покарання і заохочення). Правитель, вважав X. Ф., «не повинен ні з ким розділяти владу; якщо він поступиться чиновникам хоча б крихтою влади, тоді вони одразу ж перетворять цю крихту у сто крихточок».

X. Ф. досліджував природу «двірцевої влади» і, будуючи свої концепції держ. управління, сформулював низку відповідних положень. Якщо правити д-вою на основі закону, вчив мислитель, то застосовувати його треба до всіх відносин, які виникають. Від вимог закону мудрий не може відмовитись, і навіть хоробрий не стане його оспорювати. Немає нічого вище закону для запобігання заворушенням, виправлення допущених помилок, скасування надмірностей бюрократії, досягнення єдності народу. Правитель, який встановлює чіткі закони, — сильний; правитель, який встановлює недосконалі закони, — слабкий. При чіткості законів стають неможливими зловживання чиновників і лиходійства «більшості натовпу над меншістю». У мудрого правителя закон завжди підпорядкований тому, щоб спрямувати волю підданих до самопожертвування в ім'я д-ви. Якщо ж він заперечуватиме закони, то ніякі вбивства не лякатимуть злочинців. Порядок і сила створюються законом, а слабкість і заворушення — особистим впливом. Закони ухвалюються для скасування приват. чинника. Коли діють закони, приватним інтересам, які завжди породжують неповагу до законів, немає місця. Якщо закон «однаковий для всіх і неупереджений», то чиновники перестають бути підступними. Неприпустимо «шкодити закону заради прекрасних слів». Закони мають зайняти місце моральних норм і звичаїв, а систему законів треба змінювати разом зі змінами, які відбуваються у сусп-ві. Біля керма держ. управління повинні перебувати люди розумні, здібні, обізнані в законах. За допомогою «великодушних і м'яких законів» керувати народом у напружену епоху неможливо. Порядок у д-ві слід наводити «жорстокими покараннями та суворими доганами», які встановлено законом. Тяжкі покарання застосовуються не заради злочинця: страчуючи розбійників, правитель не чинить розправу над тим, кого позбавляє життя, а виправляє інших, запобігає їхнім можливим злочинам. Ось чому, якщо покарання м'які, це не є милосердям, а якщо кари суворі, це не є жорстокістю. Саме X. Ф. увів до юрид. обігу в Китаї поняття «тяжкий злочин». Він вважав, що для зміцнення д-ви правителю треба викорінювати «п'ятьох паразитів»: учених, які пропагують гуманність, балакунів, любителів слави, хабарників і торгово-ремісничий люд, що заважає землеробству. X. Ф. твердив, що в д-ві мудрого правителя не повинно бути книг учених. Він пропонував знищити всю конфуціанську л-ру, що, на його думку, ефективно сприяло б запровадженню єдиного зак-ва, посиленню ефективності управління д-вою.

Літ.: Иванов А. И. Мат-лы по кит. философии. Введение. Школа фа. Хань-фэй-цзы. СПб., 1912; Ян Юн-го. История древнекит. идеологии. М., 1957; Древнекит. философия, т. 2. М., 1973; Мироненко О. М. Права і свободи людини у давній політ.-прав. думці. К., 1995.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   х   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]