Навигация
 
ч
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЧУБИНСЬКИЙ

Михайло Павлович [7(19).ХІ 1871, родинний хутір побл. м. Борисполя, тепер Київ. обл. — 1943, Югославія] — укр. правознавець і держ. діяч, доктор крим. права, професор з 1905. Син П. П. Чубинського. Закін. 1893 юрид. ф-т Київ, ун-ту і був залишений при ньому професор, стипендіатом каф. крим. права. 1897 склав магіст. іспити і отримав звання приват-доцента. З 1898 продовжував освіту за кордоном (в ун-тах Відня, Граца, Берліна, Галле, Лейпцига). Навесні 1899 став приват-доцентом в Демидовському юрид. ліцеї (Ярославль), а з літа того самого року продовжив освіту в

Чубинський Михайло Павлович

Берліні, Брюсселі й Лондоні. 1900 захистив у Моск. ун-ті магіст. дис. за монографією «Мотив злочинної діяльності та його значення у кримінальному праві». 1901 призначений в. о. екстраординар. професора каф. крим. права Демидовського юрид. ліцею. Невдовзі (1901— 02) працював у Німеччині, Франції та Швейцарії. З 1902 — у Харків, ун-ті: професор каф. крим. права, а з 1905 (після захисту докт. дис. за монографією «Нариси кримінальної політики») — ординар, професор. У травні 1906 обраний директором і ординар, професором Демидов, юрид. ліцею. У 1909 посів кафедру крим. права і процесу в Олександрів, ліцеї (Петербург). Одночасно був професором Вищих жін. курсів, читав у Петерб. ун-ті спец, курс крим. політики, викладав в Олександрів, військ.-юрид. академії (1910—11), ряді ін. навч. закладів. У 1916, зберігаючи кафедру в ліцеї і спец, курс у Петерб. ун-ті, посів каф. крим. права Юр'ївського (тепер Тартуський) ун-ту. З 1917 — сенатор і позашт. ординар, професор Петрогр. ун-ту. Був членом юрид. товариств у Харкові, Києві та Ярославлі. 1913 Ч. опублікував ст. «Українська національна ідея та її правові постулати», що була однією з перших спроб юрид. обгрунтування права України на національну самобутність.

Після падіння Тимчас. уряду Росії (1917) Ч. виїхав в Україну. В березні—квітні 1918 прочитав курс крим. права для слухачів Харків, комерц. ін-ту. За гетьманату П. П. Скоропадського Ч. з 8 травня по 24 серпня 1918 був міністром суд. справ (з 15 липня — міністром юстиції) і водночас (травень—липень 1918) — в. о. заст. голови Ради Міністрів. Брав участь у підготовці законопроектів про заснування академії наук, про громадянство тощо. Від липня 1918 — сенатор, голова Карного ген. суду Держ. сенату. Після падіння режиму П. П. Скоропадського Ч. виїхав на Дон до А. І. Денікіна, де зайняв посаду обер-прокурора. Після краху денікінщини Ч. емігрував до Королівства сербів, хорватів та словенців. 1920 став професором кафедри в Белград, ун-ті, а 1922 переїхав до м. Суботіци, де викладав крим. право і процес на юрид. ф-ті місц. ун-ту. Разом з серб, криміналістом Т. Живановичем розробив проект заг. частини нового крим. уложення д-ви. Підготував наук.-практ. коментарі до югосл. крим. уложення 1929 і югосл. статуту крим. судочинства 1929.

Наук, інтереси Ч. зосереджувалися на вивченні крим. політики, в межах якої він об'єднував науки крим. права, крим. процесу та криміналістики. Досліджував історію розвитку відповід. галузей юрид. науки з найдавніших часів до кін. 19 ст.

Осн. праці: «Зворотня дія кримінального закону» (1896), «Сучасна боротьба поглядів за і проти суду присяжних та реформаторські спроби в цій сфері» (1897), «Загальна характеристика нових учень у кримінальному праві» (1898), «Про значення в кримінальному праві мотиву злочинної діяльності та його зв'язок з новими течіями у цш науці» (1901), «Наука криминального права та її складові елементи» (1902), «Суд присяжних і нова практика Сенату» (1904), «До питання про економічні фактори злочинності», «Нариси кримінальної політики» (обидві — 1905), «Статті і промови з питань кримінального права та процесу (1896—1906)» (1906), «Курс кримінальної політики» (1909), «Ювілей судових установ та його відображення в літературі» (1915), «Закон і дійсність у Радянській Росії» (1925).

Літ.: Юрид. ф-т Харьков, ун-та за первые сто лет его существования (1805—1905). X., 1905; Маклецов А. Рус. юристы в Югославии. «Закон и суд». Рига, 1933, № 10(40).

І. Б. Усенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]