Навигация

 
ш
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ШТЕЙН

(Stein) Лоренц фон (15.ХІ 1815, м. Барби, побл. м. Екернфйорда, Німеччина — 23.IX 1890, передмістя Вейдлінгау, Відень, Австрія) — нім. правознавець. Навч. у Кільському ун-ті, закін. 1840 Єнський ун-т. З 1846 — професор Кільського ун-ту. З 1855 по 1885 працював на каф. держ. права Віден. ун-ту. Найважливішими для прав, і політ, думки є праці Ш.: «Соціалізм і комунізм сучасної Франції» (1842), «Соціалістичний і комуністичний рух у французьких революціях» (1846), «Історія соціального руху у Франції з 1789 року до наших днів» (т. 1—3, 1850), «Система науки про державу» (т. 1—2, 1852—56), «Вчення про управління» (т. 1—7, 1865—68), «Сучасне та майбутнє науки про державу і право Німеччини» (1870), «Сучасне і майбутнє науки права» (1880). Науку права Ш. ототожнював з наукою про д-ву. Він критикував популярних тоді позитивістів, що перетворили прав, науку на «просте знання позитивних законів» і протиставляв їм власне розуміння юриспруденції як «науки тих сил, що породжують право», науки, що пояснює елементи й основи розвитку юрид. явищ. Витоки д-ви Ш. вбачав у первіс. формах сусп. організації життя індивідів, які на певному етапі еволюції виявилися неспроможними задовольняти власні потреби індивід, працею. Це призвело до підпорядкування сильними слабких, до бажання багатих узяти гору над бідними. В результаті виникло сусп-во, в якому запанували несправедливість, нерівність, несвобода. Зняти цю суперечність допомогла д-ва як найвища форма співжиття людей. Д-ва

Штейн Лоренц фон

з часом стала колект. індивідом, здатним до самосвідомості як найвища інтелект, особа. її завдання — забезпечити свободу, матеріальний добробут і дух. зростання кожного з гр-н. Воля д-ви повинна бути віддзеркаленням не волі якогось класу чи ін. політ, сили, а відповідати сумар. волі всіх людей, що населяють країну. Саме д-ва може створити з таких воль самоорганізуючу систему, яка й забезпечує права та свободи особи. Щоб виконати свою істор. роль у відновленні свободи і рівності, д-ва повинна стати над сусп-вом, підпорядковувати його собі. Для демократії, республіки таке завдання непосильне, оскільки тут при формуванні основ управління надто велику роль відіграє саме сусп-во. Ідеальна держава — «соціальна конституційна монархія» прусського зразка, яка стоїть над сусп-вом, класами і партіями. Зміст законод. влади становить самовизначення волі д-ви, зміст викон. влади — держ. управління у трьох гол. галузях: г-во, правосудця і внутр. управління. Викон. влада поділяється на розпорядчу і примусову. Всю її діяльність регулює адм. право. На первіс. етапах розвитку д-ви різниці між законами і адм. актами майже не існує. Як загальнодерж. воля закон починає розумітися лише за умов конст. монархії і ухвалюється виключно нар. представництвом. Акти викон. влади набувають юрид. сили лише у випадку повної їх відповідності законам як відображення держ. волі. Якщо розпорядження суперечить закону, це тягне відповідальність міністрів у двох формах — політ, чи судовій. В адм. відношенні конст. монархія поділяється на округи, провінції, міста і громади, які діють на принципах самоуправління. Утворюються такі авт. одиниці й в загальнодерж. масштабі. Це станові, класові, пром., землероб., комерц. та ін. громад, об'єднання, які становлять систему «суспільного союзного устрою». Вони активно співпрацюють з викон. владою, особливо у сферах соціально-культур. і держ. будівництва.

III. вважається одним з провід, теоретиків прав, д-ви, яку він визначав як д-ву, «що має конституційне адміністративне право», «де управління ведеться згідно з духом конституції», а закон «спирається на конституцію», де «встановлюються гарантії панування закону над розпорядженням, а конституції — над законом». У прав, д-ві Ш. законод. влада «панує» над виконавчою, а монарх «забезпечує домінування загальнодержавної волі» і є «найвищим захисником інтересів слабких і пригнічених». Монарх виступає як «верховне осереддя держави», «найвище особисте її начало». Змальовуючи надкласову соціальну конст. монархію як протиотруту від соціалізму і комунізму, Ш. водночас виступив з піонерськими у світ. л-рі працями щодо істор. вивчення цих нових явищ, наук, критики. Одним з перших дав визначення понять «соціалізм» і «комунізм», чітко розрізняючи їх між собою.

Літ.: Пахман С. В. О совр. движении в науке права. СПб., 1882; Гумплович Л. Общее учение о гос-ве. СПб., 1910; История правовых и полит, учений. М., 1999; Мироненко О. М. Права і свободи людини у політ, і прав, вченнях мислителів Німеччини. К., 1995.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]