Навигация
 
ю
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЮРИДИЧНИЙ ТЕРМІН

(лат. terminus -межовий знак, межа, кордон, закінчення, кінець, від Terminus — рим. бог кордонів і меж) — слово або словосполучення, що виражає поняття з прав, сфери сусп. життя і має визначення в юрид. л-рі (нормат.-правових актах, юрид. словниках, довідниках, енциклопедіях, наук, працях тощо). Сукупність юрид. термінів становить юридичну термінологію. Ю. т. співвідноситься з правовим поняттям як першоелементом правового знання і слугує його знаковою (мовною) моделлю, репрезентованою у звуковій і літерній формах. Правове поняття, його внутр. зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для окреслення термінол. значення у вигляді дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки і взаємозв'язки прав, явища. Поняттєва сутність зумовлює місце і статус Ю. т. у терміносистемі, його категорійні та класифікац. ознаки. Ю. т. може характеризуватись як загальноюридичний (поширений у всіх галузях права), галузевий (наявний лише в певній галузі права), міжгалузевий (відомий у двох або кількох галузях права), суміжний з термінами ін. галузей діяльності.

За наявності визначення у нормат.-прав, актах Ю. т. вважається кодифікованим. Він стає еталоном для використання у всіх законод. і підзакон. актах, діловій документації та сфері усної прав, комунікації. Ю. т., який створюється і функціонує у правовій науці, може не фіксуватися в нормат.-прав, актах, а мати лише наук, дефініцію чи кілька наук, дефініцій, які представляють різні наук, підходи і школи, різні аспекти вивчення одного й того самого прав, поняття.

Поряд із власне Ю. т., які є узагальненим позначенням прав, понять, в юрид. текстах широко використовується відповідна номенклатура — система специфіч. назв конкр. прав, об'єктів: держ. і міжнар. органів, установ та організацій, посад, док-тів, держ. нагород тощо. Кожен Ю. т. характеризується за походженням, семантикою, системними зв'язками, гра-мат. структурою, способом термінотворення та функц. параметрами. За походженням Ю. т. може бути питомим національним (відповідач, держава, закон, заповіт, злочин, покарання, право, правосуддя, суд, уряд) або запозиченим, напр., абандон (франц.), авізо (італ.), бойкот (англ.), вексель (нім.), евтаназія (грец.), омбудсмен (швед.), юриспруденція (лат.). На основі поєднання нац. та запозичених термінів і терміноелементів утворено значну кількість Ю. т. (векселедавач, експертний висновок, імунітет свідка, кримінально-виконавче право, латентна злочинність, нормотворчість). Особливий тип запозичень — інтернац. терміни лат. і грец. походження (адвокат, акт, алібі, делікт, екстрадиція, інавгурація, конституція, політика, факт, юстиція), які засвоєні багатьма мовами. Найпоширеніші терміни та усталені словосполучення вживаються без перекладу і передаються за допомогою транслітерації: ад хок, де-факто, де-юре, еквітас, екс екво ет боно, персона нон грата. Інтернаціоналізми слід відрізняти від екзотизмів, які означають специф. явища прав, побуту, звичаїв, держ. устрою, назви органів, посад, законод. актів окр. країн: альтинг (ісл.), кнесет (ізр.), кортеси (ісп.), панчаят (інд.), судебник (рос.), фолькетинг (дат.), хурал (монг.), шейх (араб.). За семантикою Ю. т. може бути однозначним або багатозначним. Давні терміни протягом своєї еволюції використовувалися для найменування кількох, як правило, суміж. понять. І хоча заг. тенденцією є прагнення до однозначності, низка складних за внутр. змістом термінів зберігає кілька значень. Ю. т. вступають у певні системно-смислові зв'язки: родовидові (юрист — адвокат); синонімічні (правознавство — юриспруденція); антонімічні (обвинувачення — захист). Абсолютно тотожні за значенням терміни є дублетами (апатриди — аполіди; позивач — позивальник — позовних).

За структурою Ю. т. може бути простим (слово) або складним (словосполучення). Терміни-слова за лекс.-граматичною належністю поділяються на іменники, прикметники, дієслова та прислівники. Домінування іменникових форм зумовило субстантивований характер термінів системи права. Термінол. сполучення можуть бути дво-, три-, чотири- і багатокомпонентними. Найпоширенішими є дво- і трикомпонентні термінол. сполучення: прикметник + іменник (криміналістична експертиза), іменник + іменник (права людини), прикметник + прикметник + іменник (цивільні правові відносини), іменник + іменник + іменник (право володіння землею), іменник + прикметник + іменник (притягнення до кримінальної відповідальності), дієслово + іменник (віддавати під суд), дієслово + прикметник + іменник (порушувати судову справу) та ін. Позначаючи певне юрид. поняття, вони створюють нерозривну, достатньо мотивовану смислову єдність (матеріальна відповідальність членів колективного сільськогосподарського підприємства, правове регулювання ринку цінних паперів). Термінол. сполучення складаються зі стрижневого і залежних (атрибутивних) компонентів, які уточнюють, конкретизують значення осн. терміна (право законодавчої ініціативи, право на життя, сімейне право). Традиційними способами укр. термінотворення є: афіксація (напр., заволодіння. підсудність, правник), безсуфіксний (розшук), словоскладання (судоустрій), змішаний (законодавство), спеціалізація загальновжив. слова на основі переносу значення [метонімія або метафора (відмивання брудних грошей, сторона, тіньовий ринок)]. Серед Ю. т. і номенклатурних назв дедалі більшого поширення набувають скороч. форми — абревіатури (Європарламент, Інтерпол, МАЮД, НАТО, ОБСЄ, Мін'юст, ЦПК). Тенденцію до лаконічності термінології реалізують також терміни, утворені субстантивацією (прикметник —> іменник): затриманий, оперуповноважений, підсудний, потерпілий, слідчий. Оскільки юрид. словник постійно еволюціонує з розвитком д-ви і права, у його складі, крім широко вживаної термінол. лексики, є слова, які вийшли з активного вжитку (т. з. історизми, архаїзми), та неологізми — термінол. одиниці, якими іменуються нові прав, поняття та явища.

Слід розмежовувати Ю. т. як унормовану назву прав, поняття і професіоналізм — напівофіц. слово, сферою вживання якого є зазвичай усне побутово-профес. мовлення правників. Не є термінами також індивідуально-автор. неологізми, образні вислови, розмовні слова, терміноїди («терміноподібні»), напівтерміни (ще не сформувались і не мають чіткого термінол. визначення), які використовуються в наук, і публіцист, творах, усному мовленні (вакуум права, «наркотичне» законодавство, правова матерія, правове поле, телефонний злочинець).

Літ.: Хижняк С. П. Юрид. терминология: Формирование и состав. Саратов, 1997; Артикула H. В. Мова права і юрид. термінологія. К., 2004.

Н. В. Артикуца.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]