Навигация
 
гере-гос
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ГЕТЬМАНЩИНА

- напівофіц. назва Укр. козацької д-ви, яка виникла у період Нац.-визв. війни укр. народу 1648—54 під проводом Б. Хмельницького. Спочатку Г. вважалася номінально частиною Речі Посполитої, а її територія обмежувалася Київським, Чернігівським та Брацлавським воєводствами. Однак фактично Г. була незалежною, а влада її глави — гетьмана (від чого й походить назва) поширювалася на значно більшу територію (Подільське і Волинське воєводства, білорус, землі). Держ. устрій Г. характеризувався наявністю власного військ.-адм. управління, виборністю гетьмана, генеральної, полкової та сотенної старшини, єдиною податковою, суд., фін., військ, системою, дип. зносинами з іноз. д-вами тощо. Після Переяславської ради 1654 і Березневих статей 1654 Українська держава ввійшла в спілку з Московією. При обранні нового гетьмана укладалися нові угоди з Рос. державою, які дещо змінювали правові взаємовідносини сторін.

1663 Г. поділилася на Лівобережну (під протекторатом Моск. д-ви) та Правобережну (під контролем Речі Посполитої, деякий час — Туреччини), що було закріплено Анд-русівським перемир 'ям 1667. У 1676 Укр. д-ва на Правобережжі перестала існувати, на Лівобережжі вона підпала під вплив Рос. імперії, яка безцеремонно втручалася у внутр. справи Г. В офіц. актах царату Г. іменувалася Малоросією.

Територія Г. поділялася на адм. (вони ж військові та судові) округи — полки. Кількість полків змінювалася. На Лівобережжі найдовше зберігся поділ на 10 полків: Київський, Ніжинський, Чернігівський, Старо-дубський, Переяславський, Лубенський, Прилуцький, Гадяцький, Миргородський, Полтавський. Полки ділилися на сотні (від І до 20 у кожному). Міста Г. мали право самоврядування. Осн. соціальними групами були козацтво, шляхта, міщанство, селянство, духівництво. Провідне місце у держ. житті належало козац. старшині та укр. шляхті, з яких формувалися ради старшин. Вони ж відігравали вирішальну роль на генеральних військових радах.

Військ.-адм. апарат влади та управління Г. склався протягом 1648—57. Найвищі військ, органи — гетьман, Ген. військ, рада, рада ген. старшини і гетьм. уряд — були водночас і найвищими органами адм. управління. Гетьмана обирала Ген. військ, рада, інколи — рада ген. старшини. За умов самоврядування

України в складі Рос. держави гетьман, обраний Ген. військ, радою і затв. царем, ставав правителем України. Обсяг повноважень новообраного гетьмана визначався його спец, угодою з рос. урядом — т. з. гетьманськими статтями. Права і компетенцію гетьманів царат усіляко обмежував, однак протягом 2-ї пол. 17 ст. їм вдавалося зберігати значну політ., військ., фін. і суд. владу. Повноваження гетьмана поширювалися на всю тер. д-ви, акти, які він видавав (універсали), були загальнообов'язковими до виконання. Найвищим органом влади Г. вважалася Ген. військ, рада, проте значення її поступово зменшувалося. До ради ген. старшини входили гетьман, члени його уряду, полковники та ін. особи, призначені гетьманом. Рада ген. старшини мала статус дорадчого органу при гетьмані, однак з часом вона перебрала на себе функції військ, ради і визначала осн. напрями діяльності гетьмана та його уряду. Викон. повноваження зосереджувалися у гетьм. (генеральному) уряді, до якого, крім гетьмана, входили генеральний обозний, генеральний писар, двоє генеральних суддів, генеральний підскарбій, генеральні осавули, хорунжі та бунчужні.

На місцях управляли полкові та сотенні уряди. На чолі полку стояв полковник, якого обирали рада старшин або збори полкової ради, або призначав гетьман. Йому допомагала полкова старшина, що складалася з полкового обозного, писаря, судді, осавула, хорунжого. Старшим над сотнею був сотник, він мав адм. і військ, владу. Його помічниками були сотенний писар, осавул, хорунжий та окр. урядник після сотника — міський отаман. Селами сотні управляли курінні отамани.

Проводячи політику, спрямовану на ліквідацію Г., рос. уряд дедалі більше обмежував її автономію. Царат впливав на обрання і зміщення гетьманів, фактично призначав їх, усував небажаних. Нормат. акти гетьмана затверджувалися царем чи ін. вищими органами рос. д-ви. Угоди, що укладалися між гетьманами і Росією, набували чинності також тільки після затвердження цар. урядом. Цар самочинно здійснював переміщення урядовців України без відома гетьмана і ради ген. старшини. Після 1709 гетьмани втратили юрид. самостійність. За І. Скоропадського було запроваджено посаду пост. рос. мініст-ра-резидента з контрольними функціями. 1722 створено першу Малоросійську колегію, що контролювала дії гетьмана та його уряду. Впродовж 1734—50 гетьманство було скасоване тимчасово, а указом Катерини II 10(21).XI 1764 — остаточно. Функції гетьмана почала виконувати друга Малоросійська колегія. 1781 полково-сотенний адм.-тер. устрій України скасовано, натомість протягом 1782—83 запроваджено губ. поділ (як у Росії). Знаки держ. гідності — гетьм. клейно-ди та ін. — рос. влада відправила до Москви. Україна остаточно втратила автономію у складі Рос. імперії. Після запровадження рос. системи управління необхідність у Малорос, колегії відпала, і 1786 її ліквідовано. Г. перестала існувати.

Літ.: Слабченко М. Е. Центр, учреждения Украины XVII—XVIII ст. О., 1918; Василенко М. Матеріали до історії укр. права, т. 1 (1722—1764). К., 1929; Пашук А. И. Суд і судочинство на Лівобереж. Україні в XVII—XVIII ст. (1648-1782). Л., 1967; Gajecki G. The Cossack Administration of the Hetmanate, v. 1-2. Harvard, 1978; Струке-вич О. К. Про остаточне знищення гетьманства на Україні та заснування другої Малоросійської колегії. УЇЖ, 1993, № 7—8; Шевчук В. Козац. д-ва: Етюди до історії укр. державотворення. К., 1995; МельникЛ. Г. Боротьба за укр. державність (XVII ст.). К., 1995; Його ж. Лівобережна Гетьманщина періоду стабілізації (1669—1709 pp.). К., 1995; Гуржій О. Укр. козац. д-ва в другій пол. XVII— XVIII ст.: кордони, населення, право. К., 1996; Когут 3. Рос. централізм і укр. автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760-1830. К., 1996; Смолій В. А., Степанков В. С. Укр. держ. ідея XVII—XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997.

В. А. Чехович.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   гере-гос   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]