Навигация

 
десят-дій
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ДІДРО

(Diderot) Дені (5.Х 1713, м. Лангр, тепер деп. Верхня Марна — 31.VIІ 1784, Париж) — франц. філософ, просвітитель, енциклопедист, ідеолог рев. франц. буржуазії 18 ст., почес. чл. Петербурзьких АН та Академії мистецтв з 1773. Отримав духовну освіту в єзуїт, колежах Ланг-ра і Парижа, здобув 1732 у Паризькому ун-ті звання магістра мист-в. Протягом 1733— 43 займався самоосвітою. У 1743—49 поєднував наук, і літ. творчість з роботою домашнього вчителя, викладача. Упродовж 1747-72 (до 1757 разом з Д'Аламбером) Д. очолював творчий колектив, який створив «Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» у 35 томах. Титанічну роботу Д. не зупинило навіть те, що в спец, посланні від З.ІХ 1759 папа Климент XIII засудив «Енциклопедію...» до спалення. Д. — автор праць: «Філософські думки» (1746), «Алеї, або Прогулянка скептика» (1747), «Лист про сліпих для повчання зрячим» (1749), «Думки про пояснення природи» (1754), «Розмова Д'Аламбера з Дідро» (1769), «Філософські принципи матерії та руху» (1770), «Елементи фізіології» (1774-80) та ін.

Дідро Дені

Виступаючи з позицій «освіченого абсолютизму», Д. гостро критикував консерват. підвалини феод, світогляду, обгрунтував передові ідеї свого часу, які лягли в основу видатних док-тів гуманіст, спрямування — Декларацій прав людини і громадянина 1789 і 1793 та конституцій кінця 18 ст. — американської, польської і кількох французьких. Спираючись на матеріаліст, світогляд, природні права особи, Д. доводив, що у первіс. стані сусп-ва як такого не існувало. Люди становили безліч «хаотичних пружинок». Перші законодавці стали і першими винахідниками: вони через систему нормат. актів знайшли спосіб з'єднати хаотичні пружинки і назвали цей механізм сусп-вом. Уже перебуваючи у сусп-ві, люди обрали собі володаря для ефективнішого захисту свого життя, щастя і власності. Як і в Ж. Ж. Руссо, у Д. сусп-во, в яке водночас вкладається і розуміння держави, стоїть над особою і покликане дбати про її права та добробут. Але форм д-ви у мислителя дві — монархія (абсолютна чи конституційна) або дем. республіка, де народовладдя не підлягає жодним обмеженням. Вибір форми правління належить суверен, народові, суверен, нації і залежить від міри їх прагнення до свободи. Закон у Д. — це поєднання волі тисяч людей, тобто більшості народу, який є єдиним джерелом влади. Демократію він розуміє як безпосереднє народоправство, тобто коли закони приймаються зборами гр-н, або опосередковане народоправство, коли закони ухвалюються у представн. формі — через депутатів.

Мислитель вірив у всемогутність законів, близько підійшов до розуміння суті правової держави, виступав за скасування кріпосного права. Д. активно захищав право людини на вільне підприємництво, засуджував надмірне втручання д-ви у в-во, обмеження вільної торгівлі системою мита, зборів, акцизів, податків, пропонував ділити спадщину порівну між дітьми й родичами померлого. Обстоюючи права людини на життя і недоторканність особи, Д. не відкидав смертної кари, проте рекомендував зменшити її застосування, вилучити з крим. практики покарання, що принижують гідність людини, розширити санкції, які передбачали б грош. покарання (частину з цих коштів він пропонував видавати потерпілому), менше кидати злочинців до в'язниці, а більше використовувати їх на громад, роботах. Був прихильником свободи совісті, свободи віросповідання, ліквідації привілеїв духівництва. Проповідуючи ідеї народного суверенітету, дем. устрою сусп-ва, Д. водночас великі надії покладав на освіч. монарха, зокрема на рос. імператрицю Катерину II, якій особисто пропонував встановити в Росії конст. монархію. Але ні Катерина II (на запрошення якої Д. в 1773—74 приїздив до Росії), ні ін. європ. монархи не пристали на пропозиції мислителя.

Тв.: Вибр. тв., т. 1-2. X., 1933; Собр. соч., т. 1-10. М. -Ленинград, 1935—47.

Літ.: Казарин А. И. Учение Дидро о гос-ве и праве. М., 1960; Рублевська Л. В. Дені Дідро. К., 1963; Лавров С. I. Дені Дідро і Україна. «Всесвіт», 1963, № 10; Длугач Т. Б. Дени Дидро. М., 1986; Мироненко О. М. Права і свободи людини у творах франц. просвітителів і утопістів XVIII ст. К., 1995.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]