Навигация
 
десят-дій
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ДІАЛЕКТИКА

[грец. — мистецтво вести бесіду, полеміку] — наука про універсальні закони руху і розвитку природ, та сусп. явищ, наук.-філос. метод пізнання. Як учення про всебічні зв'язки, рух і розвиток Д. є соціальним продуктом наук, пізнання. Як сукупність прийомів та засобів пізнання Д. змінювала підходи до вивчення об'єктивної реальності на основі розвитку сусп.-істор. практики, нагромадження наук, знань. Д. античних часів (Сократ, Платон, Арістотель) була наївною і мала характер здогадів, спираючись гол. чином на споглядання явищ природи та сусп-ва. У період експерим. вивчення явищ природи в Д. став домінувати метафіз. спосіб мислення, який з часом призвів до глибокої кризи розвитку науки.

Першу спробу подолати консерват. спосіб мислення здійснили представники нім. класич. філософії - І. Кант, Й. Г. Фіхте, Г. В. Ф. Гегель. Найбільш розгорнуто це зробив Г. В. Ф. Гегель, зокрема, у своїй праці «Наука логіки» (1812—16). Він протиставив метафізиці розгорнуту систему Д., засновану на ідеалізмі. Об'єктивність законів Д., осн. принципів теорії діалектич. способу мислення, діалек-тич. логіки крізь призму матеріалістичного світогляду обґрунтовували К. Маркс і Ф. Енгельс. Вони показали, що суб'єктивна Д. мислення є відображенням об'єктивної Д. природи.

Д. як наука має власну структуру, лише їй притаманну внутр. ієрархію складових (принципи, закони, категорії). її закони мають необмежену сферу виявлення і конкретизують відносини та зв'язки між явищами світу в цілому. Вони відображають найзагальніші, суттєві тенденції універсального процесу розвитку, його механізми, джерело та спрямованість. Осн. законами Д. є: перехід кількісних змін у якісні; єдність і боротьба протилежностей; заперечення заперечення. Д. розкриває об'єктивні закономірні зв'язки між необхідністю і випадковістю, можливістю і дійсністю, сутністю та явищем, змістом і формою, свободою та необхідністю, в яких і через які здійснюється діалектичне мислення. Квінтесенцією Д., її визначальним принципом є закон єдності і боротьби протилежностей, вчення про суперечності як внутр. причину розвитку природи, сусп-ва і люд. мислення. Виходячи з природи та можливостей наук, пізнання, Д. орієнтує юриспруденцію у русло заг. методу вивчення теор. аспектів д-ви та права, істинності та вірогідності юрид. знань, передумов та механізмів їх формування. Д. у системі наук, пізнання держави та права сприяє виявленню: а) заг. теор. принципів наук, пізнання держ.-правових явищ;

б) системи заг. та спец, методів дослідження;

в) лог. форм пізнання, які притаманні закономірностям розвитку та функціонування д-ви і права.

Такий підхід до наук, пізнання дає заг. орієнтацію та забезпечує конкр. аналіз реальних процесів, які виникають у держ.-правовій сфері. Д. як заг. метод є основою усієї системи методів наук, пізнання, вимагає від юрид. науки розглядати держ.-правові явища об'єктивно, всебічно і конкретно, виявляти притаманні їм зв'язки та характер розвитку, наявні в них суперечності, оцінювати їх з якісного та кількісного боку, бачити залежність явища від його сутності. Д. виступає і як теорія методу, діалектична логіка, яка забезпечує наук, підхід до вивчення питань істор. розвитку д-ви та права. Розглядаючи останні в істор. контексті, Д. орієнтує на пізнання цих явищ через призму їх руху та розвитку, на виявлення необхід. зв'язків між тими чи ін. типами д-ви, які змінюють один одного, при переході із одного якісного стану в інший. Д. стимулює наук, пошук в юриспруденції, сприяє розкриттю заг. закономірностей виникнення, розвитку та функціонування д-ви і права.

Літ.: Пионтковский А. А. Учение Гегеля о праве и гос-ве и его угол-правовая теория. М., 1963; Нерсесянц В. С. Гегел. философия права: история и современность. М., 1974; Материалистич. диалектика, т. 1-5. М., 1981-85; Керимов Д. А. Филос. основания полит.-правовых исследований. М., 1987; Костенко А. Б. Філософія права Гегеля і становлення громадян, сусп-ва в Україні. В кн.: Укр. культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку. Рівне, 1994; Комаров С. А. Общая теория гос-ва и права. М., 1996.

В. О. Антонов.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]