ДРУЖИНА КНЯЖА
- у Київ. Русі так називали озброєні загони, що становили пост, військ, силу князя. Дружинники в мирний час управляли окр. частинами князівського г-ва, а під час походу були ядром княжого війська. За свою службу вони одержували від князя утримання натурою або діставали впливові пости в керівництві д-вою. Д. к. поділялася на дві групи: старшу і молодшу. Старша дружина, або княжі мужі, була найближчим оточенням князя, брала участь в обговоренні адм., військ, та госп. справ. Перебуваючи у васальних стосунках з князем, старші дружинники нерідко могли мати свої дружини. Молодша дружина («гридь») становила ядро княжого війська і ставала на чолі нар. ополчення, яке князь збирав для великих військ, походів. Мол. дружинники охороняли князя, його майно, князівський двір і виконували різні суд.-адм. та госп. доручення у княжому дворі та провінції. Були різні категорії мол. дружинників: отроки, дітські, пасинки. В 11 —12 ст. дружинна верхівка злилася із земс. боярами в одну боярську аристократичну і землевласницьку верству, яка набула певного значення в керівництві д-вою, найбільше в Галицько-Волинському князівстві. Як осн. військ, сила князів Д. к. існувала до ліквідації в Україні удільних князівств (кін. 15 ст.).
Літ.: Греков Б. Д. Київ. Русь. К., 1951; Нариси старод. історії Укр. РСР. К., 1959; Толочко А. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. К., 1992.
В. А. Чехович.
|