ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА

- «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» — пам'ятка давньоруської л-ри і по-літ.-правової думки, вміщена в Лаврентіївському літописі. Це, по суті, заповіт великого київ, князя Володимира II Мономаха (1113—25) спадкоємцям. Найбільш імовірною датою написання твору вважається 1117, хоча деякі дослідники називають 1096. У «Повчанні» Володимир Мономах засудив княжі міжусобиці. Він рішуче виступив проти беззаконня і тих «лукавих» государів, які чинять зло, викликаючи своїм правлінням «шумовиння крові» й нар. повстання. На його думку, княжу владу слід обмежити радою дружини або радою з бояр, найвищого духівництва і міської знаті. Суд має здійснюватися князем особисто, бути скорим і правим, рівним для сильних і для слабких. Мономах не був прибічником смертної кари і засуджував покарання, що мали на меті помсту. Судячи з «Повчання», князь віддавав перевагу світській владі перед владою церкви. Він закликав князів до миру з сусідами, однак описує обов'язки князя у разі війни. Значне місце у творі відводиться моральним якостям майбутнього правителя Русі. Претендентові на цю посаду князь рекомендував «задуми добрі мати, на добрі справи націлюватись». Зі змісту «Повчання» видно, що Володимира Мономаха глибоко тривожив розпад д-ви; він вважав, що запобігти йому можна тільки через ідею єдності княжого роду.

Літ.: Шляхин А. м. Поучение Владимира Мономаха. СПб., 1900; Ивакин И. М. Князь Владимир Мономах и его «Поучение». М., 1901; Полн. собр. рус. летописей, т. 1. М., 1962; Мишанич О. В. «Поученьє» Володимира Мономаха. В кн.; Історія укр. л-ри, т. 1. К., 1967; Толочко П. Тисячоліття давньоруського літописання. «Київ, старовина», 1999, № 1.

О. М. Мироненко.