Навигация
 
в-вер
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ

— титул носія найвищої монарх, влади, зокрема у сх. слов'ян. У давньоруській традиції означав ще найстаршого за віком, у політ, ієрархії; найчастіше — володар головного, найбільшого уділу. У договорах Київської Русі з Візантією так іменувалися давньоруські володарі Олег, Ігор і Святослав.

У 10—12 ст. титул належав, як правило, київ, князям. При цьому брався до уваги принцип старшинства в роду Рюриковичів та належність до місц. династії Мономаховичів. Великокняжий титул обумовлював особливий правовий статус Київської землі як за-гальнодинаст. володіння, стольного уділу: останній не міг передаватися від батька до сина (до 1054, коли Київ, земля набула статусу отчини за заповітом Ярослава Мудрого). Після Любецького з'їзду 1097 відбулися певні зміни. Найвища влада стала належністю однієї княжої лінії на засадах отчинного права, тобто династичною. Тривалий час панувало уявлення про божественне походження влади князя, княжого роду. Воно особливо підтримувалось Рюриковичами, які намагалися набути виключного становища та усунути місц. княжі лінії. Декларувалася відповідальність перед Богом і родичами, але не перед законом і народом. До реальних прав В. к. належали: скликання княжих з'їздів, верховне командування військом під час воєнних походів, вплив на призначення спадщини тощо. Великокняжа влада мала тенденцію до поступового звуження внаслідок політ, ослаблення Київ, землі. З 13 ст. (передусім з 2-ї пол.) спостерігається помітне відмежування титулу В. к. від київ, княжого стола. Титул переходить до галицько-волинських і володимиро-суздальських князів. Назву В. к. присвоювали також тверські, рязанські та інші князі. В 14—16 ст. титулом (поряд із назвою «господар») користувалися володарі Великого князівства Литовського, під владу якого підпали й укр. землі. Після Люблінської унії 1569 титул В. к. литовського увійшов до польс. королів, титулу. З 2-ї пол. 15 ст. до серед. 16 ст. В. к. іменувалися моск. князі, а з 1547 у Рос. д-ві цей титул було включено до царського, з 1721 — до імператорського. Від 1797 до лют. революції 1917 В. к. іменувалися окр. члени рос. імперат. родини: сини, брати й онуки імператорів. im.: Пресняков А. Е. Княжое право в Древней Руси. Очерки по истории X—XII ст. СПб., 1909; Толочко А. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. К., 1992.

О. М. Волощенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]