Навигация
 
вес-вис
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВИБОРЧЕ ПРАВО

- 1) Система правових норм, які регулюють сусп. відносини, пов'язана з формуванням органів держ. влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування. Є одним з найдавніших інститутів конституційного (державного) права. Заг. голосування відоме ще давнім демократіям. Писане В. п. започатковане в конституціях країн Європи, які регулювали порядок формування парлам. інститутів. В акті «Правовий Уклад та Конституції щодо прав і вольностей війська Запорізького» («Pacta et Constitutiones legum libertatum Exercitus Zaporoziensis»), названому Конституцією України 1710 гетьмана Пилипа Орлика, вперше закріплювалися періодичність скликання Генеральної Ради — найвищого представн. органу в Україні тих часів — і порядок виборів до неї.

Сучасне В. п. — один з небагатьох інститутів конституційного права, стосовно якого розроблено єдині міжнар. стандарти як на загальносвітовому (ст. 21 Загальної декларації прав людини, 1948), так і на регіональному (ст. 23 Американської конвенції про права людини 1969, ст. 13 Африканської хартії прав людини і народів 1981, ст. 7 Документа Копенгагенської наради з людського виміру від 29.VI 1990) рівнях. Об'єктивне В. п. будь-якої д-ви регулює виборчу систему країни в цілому. Зокрема, В. п. України регулює правовідносини, пов'язані з організацією і проведенням виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів представн. органів місцевого самоврядування та сільських, селищних і міських голів.

Предметом правового регулювання В. п. України є його осн. принципи, вимоги до виборців і кандидатів на виб. посади, статус суб'єктів виборчого процесу, порядок політ.-тер. організації виборів, формування виб. органів, стадії виб. процесу, порядок оскарження порушень, допущених у ході виборів, тощо.

Джерела В. п. - як правило, виб. законодавство. В конституціях більшості країн світу передбачена виключно законодавча регламентація виборів. Система джерел В. п. залежить від заг. правової системи країни, правових традицій, політ, і правової культури, ін. факторів. Джерелами В. п. в Україні є: Конституція країни, законод. акти про вибори — Закони України «Про вибори Президента України» (1991), «Про вибори народних депутатів України» (1997), «Про Центральну виборчу комісію» (1997), «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (1998), «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» (1998) та ін. нормат.-правові акти конст. законодавства; нормат.-правові акти і норми суміж. галузей права, які регулюють певні сторони виб. процесу. У деяких країнах, зокрема у Франції, Бельгії, Єгипті, Аргентині, на Мадагаскарі, у Камеруні, діють виборчі кодекси. 2) Суб'єктивне політичне В. п. особи (громадянина) передбачене конституцією або законом, що опосередковує собою можливість брати участь у виборах. В. п. поділяється на активне і пасивне. Активне В. п. — це встановлене конституцією або законом право гр-нина обирати, тобто брати участь у виборах до органів держ. влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування. Пасивне В. п. означає право бути обраним, тобто балотуватися на відповідні посади. Конституції та закони країни передбачають певні вимоги до учасників виборів. Відповідно до Конституції України (ст. 70) активне виборче право — право голосу (право обирати) мають гр-ни країни, які досягли на день проведення виборів 18 років. Не мають права голосу гр-ни, визнані судом недієздатними. Пасивне В. п. залежить від виду виборів. Відповідно до Конституції України (ст. 76) нар. депутатом України може бути гр-нин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Президентом України може бути обраний гр-нин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє держ. мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Обмеження або вимоги (цензи) до учасників виборів існують, як правило, в усіх країнах з моменту виникнення виборів у сучас. розумінні цього поняття. До кінця 18 ст. в Європі найпоширенішим видом обмежень В. п. були цензи майнового характеру. Згодом пріоритетними стають віковий ценз і ценз осілості. Віковий ценз для активного В. п. переважно пов'язується з досягненням виборцем повноліття, хоча спочатку у більшості європ. країн віковий ценз становив 21—25 років. У 2-й пол. 20 ст. у більшості країн віковий ценз був знижений до 18 років. Початок цьому процесові поклали Великобританія (1969), ФРН і США (1970). Проте досі зберігається розбіжність між віковими цензами для активного і пасивного В. п. Зокрема, на виборах у нижні палати парламентів Бельгії, Великобританії, Росії співвідношення вікових цензів для активного і пасивного виборчого права становить 18 і 21 рік; у Франції і Румунії — 18 і 23; в Італії, Канаді, США та ряді ін. країн - 18 і 25. На виборах до верхньої палати парламенту віковий ценз для пасивного В. п. значно вищий, ніж до нижньої. У США право бути обраним до палати представників надано гр-нам з 25-річного віку. В Італії віковий ценз для обрання до вищої палати парламенту становить 40 років, у Франції — 25, у Румунії — 35.

Ценз осілості нині впроваджений у багатьох країнах, хоча є і певні відмінності: у США він становить 1 місяць, в Австралії, ФРН і Японії — 3, у Бельгії і Франції — 6, у Канаді та Фінляндії - 20 місяців тощо. Цей ценз обумовлює необхідність проживання протягом встановленого строку на тер. відповідного виборчого округу або адміністративно-територіальної одиниці. В окр. країнах ценз осілості визначений для д-ви в цілому. Напр., у конституції Ісландії зазначено, що для участі в голосуванні на парлам. виборах потрібно проживати в країні не менше 5 років. Аналогічний строк осілості для надання активного В. п. визначено у Норвегії, для пасивного ж В. п. він становить у цій країні 10 років.

Поряд з віковим цензом і цензом осілості в ряді країн існує обмеження гр-н у В. п. за законом. Як правило, такі обмеження передбачені для тих, хто вчинив злочин і відбуває покарання у вигляді позбавлення волі. Літ.: Молдован В. В., Мелашенко В. Ф. Конст. право. К., 1996; Шаповал В. М. Конст. право зарубіж. країн. К., 1997; Основи конст. права України. К., 1997; Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. 1. Права та свободи людини і гр-нина в Україні. К., 1997.

В. Ф. Погорілко, М. І. Ставнійчук.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]