ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ

— громадяни України, які відбувають військову службу згідно із Законом «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (1992). До В. належать: особи офіцер, складу, прапорщики (мічмани), В. строкової служби і військ, служби за контрактом, В.-жінки, курсанти військ, навч. закладів Збройних Сил, В. Нац. гвардії, Прикорд. військ, Служби безпеки, військ Цив. оборони, Внутрішніх військ МВС, а також ін. військ, формувань, створених відповідно до законодавства України. Усі В. займають посади за штатом, мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою прав і свобод та виконують обов'язки людини і гр-нина, передбачені Конституцією України. Права та обов'язки В., які випливають з умов військ, служби, визначені Законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (обидва — 1991), військ, статутами тощо. В. перебувають на держ. утриманні (грош. і прод. забезпеченні). їхні сім'ї користуються пільгами, встановленими законодавством. В., які відслужили передбачений законом строк військ, служби, звільняються у запас або відставку. Конституція передбачає право гр-н України на заміну військ, служби альтернативною службою. Усі В. незалежно від військ, звання та посади рівні перед законом і за допущені правопорушення несуть відповідальність, яка встановлена для гр-н України, з урахуванням характеру скоєних вчинків та особливостей свого правового статусу, зокрема: відповідальність дисциплінарну (за проступки, пов'язані з порушенням військової дисципліни, норм моралі та військ, честі, а також за порушення громадського порядку) — на основі і в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (розд. 3); адміністративну відповідальність — на заг. підставах відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення;

при цьому до В. не можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення, як штраф, виправні роботи, адміністративний арешт та ін., що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 15); відповідальність цивільну (за невиконання або неналежне виконання передбачених цив. законодавством зобов'язань, шкоду, заподіяну д-ві, юрид. особам, гр-нам) — згідно із ст. 6, 41-46, 105, 154, 178, 179, 203, 204 Цивільного кодексу України; матеріальну відповідальність (за матеріальну шкоду — збитки, заподіяні д-ві при виконанні обов'язків військ, служби) — відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців (1995); відповідальність кримінальну (за злочини проти встановленого порядку несення військової служби) — згідно із главою XI (про військові злочини) Кримінального кодексу України. За ці злочини несуть таку ж відповідальність і військовозобов'язані під час проходження ними навч. зборів.

Накладене на В. дисциплінарне стягнення за вчинений злочин не звільняє його від крим. відповідальності (ст. 48 Дисцип. статуту). З метою громад, осуду порушників військ, дисципліни і громад, порядку їхні вчинки за рішенням командира (начальника) можуть обговорюватися на зборах особового складу (але окремо — залежно від категорії В.). Це теж передбачено Дисцип. статутом (ст. 47).

Командири (начальники) наділяються спец, повноваженнями щодо притягнення В. до відповідальності (право арешту в дисциплінарному порядку; право порушувати крим. справу і провадити дізнання в установлених законом випадках; право приймати рішення про передачу матеріалів про правопорушення військовому прокурору тощо). Розгляд усіх крим. справ В. здійснюється тільки військ, судами.

Див. також Військовий обов'язок.

Є. Я. Кравець.