ГАРНІЗОН

(франц. garnison, від garnir — постачати, озброювати) — 1) Військ, частини, військ.-навч. заклади, штаби та установи Збройних Сил України, розташовані постійно чи тимчасово в населеному пункті або поза ним. Межі Г. визначаються наказом командувача оперативно-тактичного командування, а в місті Києві — наказом міністра оборони України. У кожному Г. призначається його начальник. За наявності у складі Г. кількох військових частин із відповідних посад, осіб, старших за посадою, наказом начальника Г. призначаються: начальник со-ціально-психол. служби, начальник тилу, начальник зв'язку, начальники фін., мед., вет. та хім. служб, начальник служби проти-пож. захисту та рят. робіт, військ, диригент (ст. 8 Статуту гарнізонної та вартової служби ЗС України). Перелічені посад, особи безпосередньо підпорядковані начальникові Г., їхні права та обов'язки визначено інструкціями, які затверджує начальник Г. на підставі вказівок М-ва оборони України. У кожному г. діють гарнізонна і вартова служби, військ, комендатура тощо. 2) Під г. розуміють також гарнізонні війська (підрозділи), які обороняють опорні пункти (довгочасні оборонні споруди, фортеці). Див. також Вартова служба, Військовий комендант, Гарнізонна служба. Є. Я. Кравець. гарнізонна служба - складова частина військової служби. Здійснюється у кожному гарнізоні згідно із Статутом гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України. г. с. спрямована на забезпечення військової дисципліни особовим складом гарнізону, створення необхід. умов для повсякден. життя і підготовки військових частин, а також проведення гарніз. заходів за участю військ. Керівництво г. с. у межах гарнізону здійснює його начальник. У межах операт.-тактич. командування керівництво гарніз. службами — прерогатива командувача його військ. Для г. с. залучаються військові частини, що входять до складу гарнізону.

див. також Вартова служба.

Є. Я. Кравець.